Державосуспільство як фундамент більшовицької системи влади і власності
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2024.02.132Ключові слова:
більшовицька система влади і власності, державосуспільство, революційний марксизм, уявлені спільноти, «соціалістичне будівництво», соціалізм / розвинутий соціалізм, «радянська влада», двоканальна структура радянської держави, «воєнний комунізм» і нова економічна політика, ленінізм та сталінізм, рашизмАнотація
Мета — обґрунтування суті неологізму «державосуспільство», який виник для означення феномену більшовицької системи влади і власності. В радянські часи ця система йменувалася соціалізмом / розвинутим соціалізмом, тобто «першою фазою» Марксового комунізму з розподілом матеріальних благ згідно зі вкладеною працею.
Методологія полягає у застосуванні критичного переосмислення стандартних положень марксизму-ленінізму, які утверджували нерозривний зв’язок створеного у СРСР більшовицького режиму й побудованого цим режимом соціально-економічного ладу з революційним марксизмом доби «Маніфесту Комуністичної партії» К. Маркса та Ф. Енґельса.
Наукова новизна. Доводиться світоглядна прірва між утопічним у своїй основі марксистським ученням про комунізм і реальним змістом запровадженої В. Леніним та розвинутої його наступниками системи влади і власності, яка фігурувала під назвою «соціалістичного будівництва». Здійснені в Росії й у поневолених нею національних республіках три послідовні експропріації (партії більшовиків — її вождями, партією більшовиків — радянської держави, державою-комуною — радянського суспільства) обумовили привласнення вождями більшовиків існуючих у суспільстві засобів виробництва під міфічним брендом «загальнонародної» форми власності. Побудова влади у вигляді двох вертикалей — позаконституційної партійної й конституційної радянської — призвела до утворення держави, міцно пов’язаної з «народною товщею», але незалежної від народу. Ця держава перекинула у суспільство свій кістяк, завдяки чому суспільно-політичний режим і соціально-економічний лад злилися в єдину форму існування — державосуспільство. Впродовж трьох поколінь радянське суспільство терором, пропагандою й вихованням утягувалося у спотворений світ, який формувався за лекалами комунобільшовизму.
Головним висновком є теза про унікальність російського симбіозу держави та суспільства, що фігурував під маскуючою назвою соціалізму як першої фази Марксового комунізму. Такого симбіозу не відбулося ані у країнах, яким СРСР нав’язав так званий «комуністичний» режим після Другої світової війни, ані у союзних республіках, за винятком Російської Федерації.
Посилання
"Postanova Verkhovno i Rady Ukrainy “Pro Zaiavu Verkhovnoi Rady Ukrainy “Pro vykorystannia politychnym rezhymom rosiiskoi federatsii ideolohii rashyzmu, zasudzhennia zasad i praktyk rashyzmu yak totalitarnykh i liudynonenavysnytskykh”” vid 2 travnia 2023 r., N 3078-IX. [in Ukrainian].
Anderson, B. (1991). Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism. London: Verso.
Marks, K., Engels, F. (1955). Manifest Kommunisticheskoj partii. Marx K., Engels F. Sochineniya. Vol. 4. Moscow. 419-159. [in Russian].
(1922). Zapiska Durnovo. Krasnaya nov. Moscow. 6: 178-201. [in Russian].
Lenin, V. I. (1969). O demokratizme i socialisticheskom kharaktere Sovetskoj vlasti. Lenin V.I. Polnoe sobranie sochinenij. Vol. 36. Moscow. 479. [in Russian].
Lenin, V. I. (1974). Doklad o zemle 26 oktyabrya (8 noyabrya). Lenin V. I. Polnoe sobranie sochinenij. Vol. 35. Moscow. 23-24. [in Russian].
Lenin, V. I. (1970). Rech pri obsuzhdenii zakonoproekta SNK "O merakh ukrepleniya i razvitiya krestyanskogo selskogo khozyajstva" na frakcii RKP(b) VIII sezda Sovetov 24 dekabrya. Lenin V. I. Polnoe sobranie sochinenij. Vol. 42. Moscow. 178-184. [in Russian].
Lenin, V. I. (1970). O prodovolstvennom naloge. Lenin V. I. Polnoe sobranie sochinenij. Vol. 43. Moscow. 205-245. [in Russian].
Lenin, V. I. (1969). Programma Rossijskoj kommunisticheskoj partii (bolshevikov). Lenin V. I. Polnoe sobranie sochinenij. Vol. 38. Moscow. 417-446. [in Russian].
Lenin, V. I. (1989). Pro kooperatsiiu. Lenin V. I. Ostanni lysty i statti, 23 hrudnia 1922 r. — 2 berez nia 1923 r. Kyiv. [in Ukrainian].
