Політика влади щодо католицької церкви східного обряду в міжвоєнній Польщі (на матеріалах Волинського воєводства)
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2026.04.081Ключові слова:
Польська держава, конфесійна політика, Римо-католицька церква, неоунія, Волинське воєводство, воєвода.Анотація
Мета статті — з’ясувати особливості державної політики щодо католицької церкви східного обряду в міжвоєнній Польщі.
Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-генетичний) методів дослідження.
Наукова новизна полягає у спробі комплексного аналізу політики влади ІІ Речіпосполитої щодо неоунійного руху на території Волинського воєводства. Використані в дослідженні архівні матеріали дозволяють реконструювати механізм взаємодії влади (центральної та місцевої), Римо-католицької церкви та неоунійних структур на регіональному рівні.
Висновки. Дослідженню неоунійного руху в міжвоєнній Польщі присвячено окремі праці вітчизняних і польських науковців. Маловивченою залишається проблема взаємин польської влади й Римо-католицької церкви в питанні поширення неоунії на території окремих східних воєводств. Одним із напрямів діяльності Римо-католицької церкви в міжвоєнний період стало запровадження серед православних вірян східних регіонів держави «нової унії» у формі католицизму східного обряду. Ставлення влади до неоунії, зокрема у Волинському воєводстві, не було однозначним і нерідко мало варіативний характер. З одного боку, влада сприяла діяльності неоунійної церкви, розглядаючи її як один з інструментів інтеграційної політики на східних землях, а з іншого — стримувала активність руху в регіонах, де наприкінці 1920-х рр. спостерігалося загострення взаємин між українцями та поляками на етнічному та соціальному ґрунті, зокрема на Волині. Політика влади щодо неоунійного руху залежала й від зміни політичної ситуації в державі. Так, у період урядування волинського воєводи Г. Юзевського, котрий реалізовував політику польсько-українського зближення на Волині, неоунійний рух розглядався як деструктивний фактор, що вів до загострення міжконфесійного протистояння на території краю, погіршення безпекової ситуації на східних кордонах держави. Неоунія в міжвоєнний період не користувалася широкою підтримкою населення Волинського воєводства й залишалася переважно локальним явищем. Перспективними напрямами подальших наукових досліджень проблеми є поглиблене вивчення локальних особливостей неоунійного руху на рівні окремих повітів, парафій і конкретних громад, дослідження соціальної бази прихильників і противників неоунії, порівняльний аналіз аналогічних релігійних процесів у сусідніх з Волинським воєводствах Польщі.
Надійшла 07.05.2026
Прийнята до друку 23.06.2026
Посилання
(2012). Istoriia relihii v Ukraini: u 10-ty t. T. 9. Relihiia i Tserkva v istorii ukrainskoi diaspory. Kyiv. [in Ukrainian].
Popek, L. (1999). Diecezja łucka w okresie międzywojennym i podczas II wojny światowej (1918—1944). Polacy i Kościol rzymokatolicki na Wołyniu w latach 1918—1997. Lublin. 23-47. [in Polish].
Kłoczowski, J., Millerowa, L. & Skarbek, J. (1986). Zarys dziejów Kościoła katolickiego w Polsce. Kraków. [in Polish].
Mróz, M. (2001). Katolicyzm na pograniczu: Kościół Katolicki wobec kwestii ukraińskiej i białoruskiej w Polsce w latach 1988—1926. Toruń. [in Polish].
Zieliński, Z. (1998). Polska dwudziestego wieku: kościół-naród-mniejszości. Lublin. [in Polish].
Kramar, Yu. (1998). Problema neounii na Volyni u mizhvoiennyj period. Naukovyi visnyk VDU. Istorychni nauky. 1: 68-73. [in Ukrainian].
Skakun, R. (2007). “Nova uniia” u Druhii Rechi Pospolytii (1924—1939). Kovcheh. Naukovyi zbirnyk z tserkovnoi istorii. 5: 204-247. [in Ukrainian].
Stokolos, N. (1999). Neouniia yak eksperyment skhidnoi polityky Vatykanu v Polschi (1923—1939 rr.). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 4: 74-89. [in Ukrainian].
Fedchuk, O., prot. (2022). Neouniia na Volyni. Kharkiv. [in Ukrainian].
Papierzyńska-Turek, М. (1989). Akcja neounijna i kontrowersje wokół rozumienia polskiej racji stanu. Między tradycją a rzeczywistością. Państwo wobec prawosławia 1918—1939. Warszawa. 404-441. [in Polish].
Rzemieniuk, F. (1999). Kościół katolicki obrządku bizantyjsko-słowiańskiego. Neounia. Lublin. [in Polish].
Szczepaniak, J. (2003). Polskie władze państwowe wobec akcji neounijnej w latach 1918—1939. Charisteria Titi Górski oblata. Studia i rozprawy ofiarowane profesorowi Tytusowi Górskiemu. Kraków. 241-254. [in Polish].
Śleszyński, W. (2006). Kościół katolicki obrządku bizantyjsko-słowiańskiego (neounia) na ziemiach północnowschodnich II Rzeczypospolitej. Małe miasta: religie. Lublin. 469-478. [in Polish].
Tłomacki, A. (2007). Kościół rzymsko-katolicki obrządku bizantyjsko-słowiańskiego (kościół neounicki) na południowo-wschodnim Podlasiu w latach 1924—1947. Radzyński Rocznik Humanistyczny. 5: 96-130. [in Polish].
Bureha, V. (2021). Istoriia ta bohoslovia Katolytskoi Tserkvy. Kyiv. [in Ukrainian].
Pylypiv, I. (2013). Pravovyi status Hreko-katolytskoi tserkvy v Druhii Rechi Pospolytii (1925—1939 rr.). Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia. Zbirnyk naukovykh prats. 34: 154-155. [in Ukrainian].
Kramar, Yu. (2015). Zakhidna Volyn 1921—1939 rr.: natsionalno-kulturne ta relihiine zhyttia. Lutsk. [in Ukrainian].
Vlasovskyi, I. (1998). Narys istorii Ukrainskoi Pravoslavnoi Tserkvy. V 4 t. T. 4. ХХ st. Ch. 2. Kyiv. [in Ukrainian].
(1925). Dukhovnoe torzhestvo v sele Ozere. Vestnik Pravoslavnoy Mitropolii v Polshe. 12: 7-8. [in Russian].
Fedchuk, O. (2015). Zhabchenska trahediia (z istorii neounii na Volyni). Lutsk. [in Ukrainian].
Sahaidakivskyi, V. (1977). Pravdy ne vtopyty: spohady z 50-richchia pastyrstva. 1927—1977. Toronto. [in Ukrainian].
(1933). Wiadomości i notatki. Oriens. 6: 188. [in Polish].
Bakhtalovskyi, R. (2001). Apostol ziedynennia nashykh chasiv. Lviv. [in Ukrainian].
