Культурно-інтелектуальне середовище українського дисидентства в Києві 1960—1970-х рр. у мемуарних наративах
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2026.01.124Ключові слова:
Київ, публічний простір, дисидентський рух, мемуари, спільнота, культурна опозиція.Анотація
Метою статті є висвітлення механізмів співіснування публічної та приватної сфер в умовах радянського тоталітаризму та впливу цієї динаміки на формування, консолідацію і відтворення інтелектуальних спільнот у київському культурному середовищі. Особлива увага приділяється ролі приватних квартирних осередків і неформальних соціальних кіл, які функціонували як альтернативні простори комунікації та культурного обміну для збереження та розвитку ідейного, творчого та соціального потенціалу української інтелігенції. Ці простори сприяли поширенню ідей, інтелектуальному діалогу та створювали умови для взаємодії, яка часто була обмежена інституційними або офіційно санкціонованими умовами. Джерелом дослідження виступають мемуари учасників руху, що дозволяють відтворити культурні зв’язки дисидентської спільноти, простежити еволюцію ідентичності учасників руху та зрозуміти, яким чином суто культурні ініціативи набули політичного характеру в умовах посилення державного контролю та хвиль репресій. Саме ця трансформація культурної активності у форму політичного вибору розглядається як фундаментальний процес еволюції дисидентського середовища УРСР. Методологічну основу статті становить джерелознавчий аналіз мемуарів учасників дисидентського руху УРСР. Застосовано методи критики та інтерпретації наративних джерел, тематичного аналізу, а також інструментарій просопографії для ідентифікації мережевих зв’язків. Наукова новизна полягає у поєднанні соціального, культурного та просторового підходів до визначення дисидентської спільноти, що дає змогу виявити багатогранні взаємодії, які структурували її життя. Актуалізується роль учасників дисидентського руху в публічному просторі УРСР, простежуються неформальні практики формування альтернативних моделей культурної та громадянської активності, які розмивали встановлені державою межі між приватною та публічною сферами. Отримані результати поглиблюють розуміння логіки української інтелектуальної опозиції та способів самовідтворення дисидентського середовища в умовах обмеженої публічності та системного контролю.
Посилання
Calhoun, C. (1992). Habermas and the Public Sphere. Cambridge, Massachusetts: The MIT Press.
Siegelbaum, L.H. (Ed.). (2006). Borders of socialism: private spheres of Soviet Russia. New York: Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.1007/978-1-4039-8454-8
Yekelchyk, S. (2015). The early 1960s as a cultural space: a microhistory of Ukraine’s generation of cultural rebels. Nationalities Papers: The Journal of Nationalism and Ethnicity. 43 (1): 45-62. DOI: https://doi.org/10.1080/00905992.2014.954103
Bellezza, S.A. (2010). The shistdesiatnytstvo as a group of friends: the kompaniia of the Club of the Creative Youth of Kiev (1960—1965). Snodi. Pubblici e privati nella storia contemporanea. 5: 64-82.
Kasian, L. (2011). Vidobrazhennia intelektualno-kulturnoho prostoru 60—70-kh rokiv XX st. Ukrainoznavchyi almanakh. 5: 159-162. [in Ukrainian].
Taniuk, L. (2011). Tvory: v 60 t. T. 21: Shchodennyky bez kupiur, 1968 r. (kviten — cherven). Kyiv. [in Ukrainian].
Sverstiuk, Ye. (2015). Na poli chesty. Kn. 1. Nevzhe to ya? Kyiv. [in Ukrainian].
Dziuba, I. (2008). Spohady i rozdumy na finishnii priamii. Kyiv. [in Ukrainian].
Ohnieva, L. (Comp.). (2015). Alla Horska. Dusha ukrainskoho shistdesiatnytstva. Kyiv. [in Ukrainian].
Svitlychna, L. & Svitlychna, N. (Comps.). (1998). Dobrookyi. Spohady pro Ivana Svitlychnoho. Kyiv. [in Ukrainian].
Chornovil, V. (Comp.). (2006). Pro vidznachennia v Kyievi rokovyn perevezennia tila Tarasa Shevchenka na batkivshchynu. Viacheslav Chornovil. Tvory v 10 t. T. 3: Ukrainskyi visnyk. Vyp. I—VI. Kyiv. [in Ukrainian].
Plakhotniuk, M. (2012). Kolovorot: Statti, spohady, dokumenty. Kyiv. [in Ukrainian].
Kyrychenko, S. (2013). Liudy ne zi strakhu. Ukrainska saha: spohady. Kyiv. [in Ukrainian].
Benhabib, S. (1992). Models of Public Space: Hannah Arendt, the Liberal Tradition and Jürgen Habermas. Situating the Self: Gender, Community and Postmodernism in Contemporary Ethics. Cambridge, England. 89-120. https://doi.org/10.4324/9781003059516-5
Fraser, N. (1990). Rethinking the Public Sphere: A Contribution to the Critique of Actually Existing Democracy. Social Text. 25/26: 56-80. DOI: https://doi.org/10.2307/466240
Dovhan, S. (2021). Chokolivka yak prostir pamiati: zabuti shistdesiatnyky v dekoratsiiakh “radianskoi mrii”. Misto: istoriia, kultura, suspilstvo. E-zhurnal urbanistychnykh studii. 1 (12): 81-97. DOI: https://doi.org/10.15407/mics2021.12.084 [in Ukrainian].
Sverstiuk, Ye. (2004). My obyraly zhyttia. Bunt pokolinnia: Rozmovy z ukrainskymy intelektualamy. Kyiv. 33-91. [in Ukrainian].
Arendt, Kh. (2005). Dzherela totalitaryzmu. Kyiv. [in Ukrainian].
Zhylenko, I. (2011). Homo Feriens: Spohady. Kyiv. [in Ukrainian].


