Князі Степанські: маловідома "удільна династія" XIII — середини XV ст.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2025.05.020Ключові слова:
князі Степанські, Рюриковичі, Ґедиміновичі, князі Гольшанські, гіпоцентавр, Волинська земля, Казимир Яґайлович.Анотація
Мета — дослідити походження князів Степанських, проаналізувати рідкісні згадки про членів цього роду, уточнити час і причину конфіскації великим князем Казимиром Степанської волості. Методологія заснована на принципах наукової неупередженості, застосовуються такі методи, як історико-хронологічний, порівняльно-історичний, текстологічного аналізу, ретроспективний. Наукова новизна. Наведено аргументи проти належності князів Степанських до династії Ґедиміновичів. Запропоновано гіпотезу про їх посвоячення з Гольшанськими близько 1400 р. Уточнено вірогідний час та обставини, за яких Степанська волость перейшла у володіння останніх. Висновки. Перші князі Степанські (XIII ст.) походили з турово-пінської гілки Рюриковичів. Цей рід міг продовжити існування й у складі Литовської держави. Семена Степанського, згаданого 1387 р., слід ототожнити з Семеном Івановичем, який у 1388 р. мав певний стосунок до Луцька й використовував печатку із зображенням гіпоцентавра. Вірогідно, на межі XIV—XV ст. хтось із князів Степанських одружився з дочкою князя Івана Гольшанського, київського намісника Вітовта, і саме внаслідок цього посвоячення Гольшанські запозичили від Степанських геральдичну емблему (між 1401 і 1422 рр.). Чоловіча лінія князів Степанських обірвалася в 1440-х рр. А законна спадкоємиця Марія Михайлівна була позбавлена права на Степань у зв’язку з подіями кінця 1453 р. — арештом свекра та вітчима юної княжни, звинувачених у намірі відірвати Волинь від Литовської держави. Після цього великий князь Казимир надав Степань литовському аристократові Юрієві Гольшанському, котрий, за версією автора, доводився родичем князям Степанським.
Посилання
Sobchuk, V. (2014). Vid korinnia do krony: Doslidzhennia z istorii kniazivskykh i shliakhetskykh rodyn Volyni XV — pershoi polovyny XVII st. Kremenets. [in Ukrainian].
Pryshchepa, B. (2016). Pohorynski mista v X—XIII st. Rivne. [in Ukrainian].
(2001). Ipatievskaia letopis (PSRL. T. 2). Moscow. [in Old Russian].
(2002). Halytsko-Volynskyi litopys. Doslidzhennia. Tekst. Komentar. Kyiv. [in Ukrainian, Old Russian].
Nasonov, A. (1969). Istoriia russkogo letopisaniia XI — nachala XVIII v. Moscow. [in Russian].
(2013). The Hustynja Chronicle. Ed. O. Tolochko. Harvard University Press. CXCVIII. [in English, Ukrainian].
Rapov, O. (1977). Kniazheskie vladeniia na Rusi v X — pervoi polovine XIII v. Moscow. [in Russian].
(1990). Litopys Ruskyi za Ipatskym spyskom. Trans. L. Makhnovets. Kyiv. [in Ukrainian].
Hrushevskyi, M. (1905). Istoriia Ukrainy-Rusy. T. 2. Lviv. [in Ukrainian].
Karamzin, N. (1842). Istoriia gosudarstva Rossiiskogo. Vol. I. T. 4. Saint Petersburg. 186, 162 col. [in Russian].
Soloviov, S. (1988). Sochineniia. Vol. II. Istoriia Rossii s drevneishikh vremen. T. 3-4. Moscow. [in Russian].
Khmyrov, M. (1871). Alfavitno-spravochnyi perechen udelnykh kniazei russkikh i chlenov tsarstvuiushchego doma Romanovykh. Polovina 1: A—I. Saint Petersburg. [in Russian].
(1950). Novgorodskaia Pervaia letopis starshego i mladshego izvodov. Ed. A. Nasonov. Moscow; Leningrad. [in Old Russian].
Voitovych, L. (2006). Kniazha doba: portrety elity. Bila Tserkva. [in Ukrainian].
(1981). Notitiae episcopatuum ecclesiae Constantinopolitanae. Ed. J. Darrouzès. Paris. XVI. [in French, Old Greek].
Litskevich, O. (2019). “Letopisets velikikh kniazei litovskikh” i “Povest o Podolie”: opyt kompleksnogo kriticheskogo razbora. Saint Petersburg. [in Russian].
(1882). Codex epistolaris Vitoldi magni ducis Lithuaniae. 1376—1430. Ed. A. Prochaska (Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. T. 6). Kraków. CXVI. [in Latin, Polish].
Wolff, J. (1886). Ród Gedimina. Kraków. VIII. [in Polish].
Grusha, A. (2010). Mianownaia gramata kniazia Vasilia Narymontavicha i farmiravanne pismovai kultury w pravavoi sfery Vialikaga kniastva Litowskaga w aposhniai tretsi XIV — pershai tretsi XV st. Minsk. [in Belarusian].
Tęgowski, J. (1999). Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. Poznań; Wrocław. [in Polish].
Kelembet, S. (2018). Fedir-Fedot (Fediushko) Liubartovych, kniaz Lutskyi i Volodymyrskyi, derzhavtsia Siverskyi. Siverianskyi litopys. 6: 13-36. [in Ukrainian].
Wolff, J. (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa. XXV. [in Polish].
Puzyna, J. (1932). Potomstwo Narymunta Gedyminowicza. V. Michałks. Piński. Miesięcznik Heraldyczny. 7-8: 133-136. [in Polish].
(1963). Smolenskie gramoty XIII—XIV vv. Ed. T. Sumnikova & V. Lopatin. Moscow. [in Old Russian].
Kuchkin, V. (2003). Dogovornye gramoty moskovskikh kniazei XIV v.: vneshnepoliticheskie dogovory. Moscow. [in Russian].
(1851). Rodoslovnaia kniga po trem spiskam. Vremennik Imperatorskogo Moskovskogo obshchestva istorii i drevnostei rossiiskikh. X: VIII. [in Old Russian].
(1856). Letopis po Voskresenskomu spisku (PSRL. T. 7). Saint Petersburg. X. [in Old Russian].
(1787). Rodoslovnaia kniga kniazei i dvorian rossiiskikh i vyezzhikh. P. I. Moscow. [in Old Russian].
Odnorozhenko, O. (2018). Rodovi, dynastychni ta terytorialni znaky v lytovsko-ruskii kniazivskii heraldytsi XIV — pershoi polovyny XVII st. Zapysky NTSh. CCLXXI: 366-453. [in Ukrainian].
Polekhov, S. (2015). Nasledniki Vitovta: Dinasticheskaia voina v Velikom kniazhestve Litovskom v 30-e gody XV v. Moscow. [in Russian].
(1903). Litovskaia metrika. T. 1 (Russkaia istoricheskaia biblioteka. T. 20). Saint Petersburg. VII, 50 p., 1566 col., 258, IV p. [in Old Belarusian].
Liubavskiy, M. (1892). Oblastnoe delenie i mestnoe upravlenie Litovsko-Russkogo gosudarstva ko vremeni izdaniia Pervogo Litovskogo statuta. Moscow. VIII, 884, C. VI p. [in Russian].
Hrushevskyi, M. (1907). Istoriia Ukrainy-Rusy. T. 4. Kyiv; Lviv. [in Ukrainian].
Kelembet, S. (2021). Kniazi Nesvizki ta Zbarazki: XIII — pochatok XVI st. Kremenchuk. [in Ukrainian].
Rozov, V. (1928). Ukrainski hramoty. T. 1. Kyiv. 176, 75, IX p. [in Old Ukrainian].
Piekosiński, F. (1907). Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne. Studya, rozprawy i materyały z dziedziny historyi polskiej i prawa polskiego. Kraków. T. 7/2: 18-138. [in Polish].
Puzyna, J. (1911). O pochodzeniu kniazia Fedka Nieświzkiego. Miesięcznik Heraldyczny. 5-6: 74-82. [in Polish].
Gumowski, M. (1930). Pieczęcie Książąt Litewskich. Ateneum Wileńskie. VII/3-4: 684-725. [in Polish].
(1932). Akta unji Polski z Litwą 1385—1791. Wyd. S. Kutrzeba i W. Semkowicz. Kraków. LVI. [in Polish].
Polechow, S. & Butyrski, M. (2018). Pieczęć kniazia Iwana Olgimuntowicza Holszańskiego. Inter Regnum et Ducatum: Studia ofiarowane Profesorowi Janowi Tęgowskiemu w siedemdziesiątą rocznicę urodzin. Białystok. 441-461. [in Polish].
(2004). Dokumenty strony polsko-litewskiej pokoju Mełneńskiego z 1422 r. Wyd. P. Nowak i P. Pokora. Poznań. XVII. [in Polish].
Guletskiy, D. & Petrunin, K. (2017). Russkie srednevekovye monety. Moscow. [in Russian].
(1932). Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wileńskiej. T. I/1. Vyd. ks. J. Fijałek i W. Semkowicz. Kraków. [in Polish].
Kelembet, S. The Khan, the Prince, his wife & her captor. Ruthenica. XIX (print).
Rusyna, O. (2005). Studii z istorii Kyeva ta Kyivskoi zemli. Kyiv. [in Ukrainian].
(1845). Codex diplomaticus Lithuaniae. Ed. E. Raczyński. Wrocław. XV. [in Latin].
(1995). Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 8 (1499—1514): Užrašymų knyga 8. Parengė A. Baliulis, R. Firkovičius, D. Antanavičius. Vilnius. [in Old Belarusian, Lithuanian].
Halecki, O. (1915). Ostatnie lata Świdrygiełły i sprawa wołyńska za Kazimierza Jagiellończyka. Kraków. VII. [in Polish].
(1887). Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. Wyd. Z.L. Radzimiński. T. I. Lwów. XXIX. [in Polish, Old Ukrainian, Latin].
(1998). Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 3 (1440—1498): Užrašymų knyga 3. Parengė L. Anužytė ir A. Baliulis. Vilnius. [in Old Belarusian, Lithuanian].
(1897). Zapisi zemelnykh dach korolia Kazimira. Dokumenty Moskovskogo arkhiva Ministerstva yustitsii. Ed. M. Dovnar-Zapolskiy. Moscow. I: 1-62. [in Old Belarusian].
Nasevich, V. (1994). Lukoml i Lukomlskaia volasts. Histarychna-arkhealahichny zbornik. 4: 161-186. [in Belarusian].
Narbutt, T. (1839). Dzieje narodu Litewskiego. T. 6. Wilno. 566, 50 s. [in Polish].
(1890). Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie. Wyd. B. Gorczak. T. III. Lwów. XI, XXXV. [in Polish, Old Ukrainian, Latin].
(1998). Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 25 (1387—1546): Užrašymų knyga 25. Parengė D. Antanavičius ir A. Baliulis. Vilnius. XXII. [in Old Belarusian, Lithuanian].
(2023). Ruska (Volynska) metryka. Knyha za 1569—1572, 1574 r. Ed. P. Kulakovskyi & Yu. Sviatets. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian, Old Ukrainian].
