Українсько-польський конфлікт 1943 р. на Волині: аналіз за методикою геноцидних студій
До проблеми українсько-польських стосунків у роки Другої світової війни
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2019.06.004Ключові слова:
геноцидні студії, українсько-польський конфлікт, Волинь, Друга світова війна.Анотація
Анотація. Мета дослідження – здійснити оцінку українсько-польського конфлікту часів Другої світової війни, зокрема подій 1943 р. на Волині, відповідно до методології геноцидних студій. Методика дослідження спирається на загальні наукові методи аналізу, порівняння та узагальнення. Також застосовано порівняльно-історичний, структурний і системно-функціональні методи. Науковановизна. Уперше проведено аналіз українсько-польського конфлікту 1943 р. на Волині, виходячи з відповідності цих подій типологічним характеристикам геноцидних дій: структурі явища, взаємозалежності та динаміці розвитку його складових частин, особливостям, які проявляються на певних етапахпідготовки і здійснення геноциду. Висновки. Здійснення геноциду неможливебез тривалого підготовчого періоду та без застосування специфічних соціальних механізмів, котрі не виникають самочинно, а стають результатом цілеспрямованої діяльності державного апарату.Український націоналістичний рух не мав чітко сформульованої антипольської ідеології, яка примусово нав’язувала б концепцію українського домінування та соціально-культурної марґіналізації польського населення, що, своєю чергою, є безумовною підставою для організації та пропаґандистського виправдання геноцидних дій. Українська сторона ніколи не здійснювала жодних заходів, котрі можна було б кваліфікувати як підготовку до геноциду (заохочення соціального та дискримінації польського населення, що мали б послабити його здатність до опору; пропаґандистська дегуманізація та дискредитація волинських поляків; послідовне формування образу ворога тощо). Українські націоналісти не намагалися створити соціальних механізмів, які можна було б використати для посилення вразливості й беззахисності поляків, що мешкали на Волині, їх суспільної ізоляції та марґіналізації. У 1943 р. українські повстанці на Волині не мали організаційних ресурсів і військового потенціалу, які давали б їм можливість учинити систематичну,скоординовану, тривалу у часі кампанію геноцидних дій щодо польського населення краю. Українська сторона під час Другої світової війни не здійснювала ефективного контролю над волинськими теренами, а також не володіла монополією на насилля. Окремо слід підкреслити, що масове насилля цього періоду на Волині не було одностороннім. Таким чином, оцінювати антипольські акції українського партизанського руху на Волині 1943 р. як заздалегідь спланований та організований геноцид, підстав немає.
Посилання
Alvarez, A. (1997). Adjusting to Genocide: The Techniques of Neutralization and the Holocaust. Social Science History. Vol.21. N2. (Summer). 139–178. doi: https://doi.org/10.1017/S0145553200017697
Alvarez, A. (2001). Governments, Citizens, and Genocide. A Comparative and Interdisciplinary Approach. Bloomington: Indiana University Press.
Alvarez, A. (2008). Destructive Beliefs: Genocide and the Role of Ideology. Towards a Criminology of International Crimes. Ed. by Haveman R., Smeulers A. Antwerp: Intersentia. 213–231.
Bandura, A. (1973). Aggression: A Social Learning Analysis. Englewood Cliffs: Prentice-Hall Inc.
Barta, T. (1987). Relations of Genocide: Land and Lives in the Colonization of Australia. In Genocide and the Modern Age. Etiology and Case Studies of Mass Death. Ed. by Walliman I., Dobkowski M. Westport: Greenwood Press. 237–251.
Bloxham, D. (2005). The Great Game of Genocide: Imperialism, Nationalism, and the Destruction of the Ottoman Armenians. Oxford: Oxford University Press. doi: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199273560.001.0001
Chalk, F., Johansson, K. (1990). The History and Sociology of Genocide. New Haven: Yale University Press.
Derevinskyi, V. (2006). Stavlennia OUN(b) i UPA do susidnikh narodiv i natsionalnykh menshyn. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NANU. [in Ukrainian].
Derevinskyi, V. (2008). Polske pytannia w etnonatsionalnii kontseptsii OUN. Ukrainskyi vyzvolnyi rukh. Vyp.12. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I.P.Krypiakevycha. 163–180. [in Ukrainian].
Des Forges, A. (1995). The Ideology of Genocide. African Issues. Vol.23. Iss.2. 44–47. doi: https://doi.org/10.2307/1166506
Eisenbach, A. (1961). Hitlerowska polityka zagłady żydów. Warszawa: Książka i wiedza. [in Polish].
Feierstein, D. (2014). Genocide as Social Practice: Reorganizing Society under the Nazis and Argentina’s Military Juntas. New Brunswick: Rutgers University Press. doi: https://doi.org/10.26530/OAPEN_625248
Fein, H. (1979). Accounting for Genocide: The Political Uses of Massacre and Genocide. New York: Columbia University Press.
Friedlander, H. (1995). The Origins of Nazi Genocide: From Euthanasia to the Final Solution. Chapel Hill: University of North Carolina Press.
Friedländer, S. (1997). Nazi Germany and the Jews. The Years of Persecution, 1933–1939. New York: Harper Collins.
Friedländer, S. (2007). The Years of Extermination: Nazi Germany and the Jews, 1939–1945. New York: Harper Collins.
Gallagher, A. (2013). Genocide and Its Threat to Contemporary International Order. London: Palgrave MacMillan. doi: https://doi.org/10.1057/9781137280268
Genocide and the Modern Age. Etiology and Case Studies of Mass Death (1987). Ed. by Walliman I., Dobkowski M. Westport: Greenwood Press.
Goldhagen, D.J. (1996). Hitler’s Willing Executioners: Ordinary Germans and the Holocaust. New York: Alfred A. Knopf.
Goldhagen, D. J. (2009). Worse then War: Genocide, Eliminationism, and the Ongoing Assault on Humanity. New York: Public Affairs.
Harff, B. (2003). No Lessons Learned from the Holocaust? Assessing Risks of Genocide and Political Mass Murder since 1955. American Political Science Review. Vol.97. N1 (February). 57–73. doi: https://doi.org/10.1017/S0003055403000522
Harff, B., Gurr, T.R. (1988). Toward Empirical Theory of Genocides and Politicides: Identification and Measurement of Cases since 1945. Studies Quarterly. Vol.32. Iss.3 (September). 359–371. doi: https://doi.org/10.2307/2600447
Hilberg, R. (2003). The Destruction of the European Jews. 3ed. New Haven: Yale University Press.
Horowitz, I. L. (1976). State Power and Mass Murder. New Brunswick: Transaction Books.
Johansson, K., Chalk, F. (1987). A Typology of Genocide and Some Implications for the Human Rights Agenda. In Genocide and the Modern Age. Etiology and Case Studies of Mass Death. Ed. by Walliman I., Dobkowski M. Westport: Greenwood Press. 3–20.
Kakar, M. H. (1997). The Soviet Invasion and the Afghan Response, 1979–1982. Berkeley: University of California Press.
Kévorkian, R. (2011). The Armenian Genocide: A Complete History. New York; London: I. B. Tauris.
Kutovyi, R. (2010). Polityka OUN(b) shchodo polskoho naselennia Volyni v roky nimetsko-radianskoi viiny. Naukovyi visnyk Volynskoho natsionalnoho universytetu im. Lesi Ukrainky. N22. Lutsk: Volynskyi natsionalnyi universytet im. Lesi Ukrainky. 100–112. [in Ukrainian].
Lemkin, R. (1946). Genocide. American Scholar. Vol.12. N2 (April). 227–230.
Lemkin, R. (2005). Axis Rule in Occupied Europe. Law of Occupation, Analysis of Government, Proposals for Redress. Clark: The Lawbook Exchange, Ltd.
Levene, M. (2005). Genocide in the Age of the Nation State: The Meaning of Genocide. Vol.1. London; New York: I. B. Tauris and Co; Palgrave MacMillan.
Levene, M. (2013). The crisis of genocide. Vol.I: Devastation: the European rimlands 1912–1938. Oxford: Oxford University Press. doi: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199683048.001.0001
Levene, M. (2013). The crisis of genocide. Vol. II: Annihilation: the European rimlands 1939–1953. Oxford: Oxford University Press. doi: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199683048.001.0001
Midlarsky, M. (2005). The Killing Trap: Genocide in Twentieth Century. Cambridge: Cambridge University Press. doi: https://doi.org/10.1017/CBO9780511491023
Porter, J.N. (2006). The Genocidal Mind: Sociological and Sexual Perspectives. Lanham: University Press of America.
"Report of the United Nations High Commissioner for Human Rights on the situation of human rights and the activities of her Office in the Democratic Republic of the Congo. 12 July 2013.
Rogall, T. (2015). The Economics of Genocide and War. Stockholm: Institute for International Economic Studies of Stockholm University.
Rosenberg, S.P. (2012). Genocide Is a Process, Not an Event. Genocide Studies and Prevantion: An International Journal. Vol.7. Iss.1 (April). 16–23. doi: https://doi.org/10.3138/gsp.7.1.16
Semelin, J. (2009). Purify and Destroy. The Political Uses of Massacre and Genocide. New York: Columbia University Press.
Shaw, M. (2007). What is Genocide? Cambridge: Polity.
Shaw, M. (2011). From Comparative to International Genocide Studies: The International Production of Genocide in 20th Century Europe. European Journal of International Relations. Vol.18. N4. 645–668. doi: https://doi.org/10.1177/1354066111400926
Sorokin, P. (2008). Sotsiologia revolutsiji. Moskwa: Astrel [in Russian].
Stanton, G.H. (2009). The Eight Stages of Genocide. The genocide studies reader. Ed. by S.Totten, P.R.Bartrop. New York; London, Routledge. 127–129.
Stasiuk, O. (2005). Pozytsiia OUN stosovno ukrainsko-polskykh vzaiemyn. Ukraina u Druhii svitovii viini: ukrainsko-polski vzaiemyny. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I.P.Krypiakevycha. 171–189. [in Ukrainian].
Staub, E. (1999). The Origins and Prevention of Genocide, Mass Killing and Other Collective Violence. Peace and Conflict: Journal of Peace Psychology. Vol.5. Iss.4. 303–336. doi: https://doi.org/10.1207/s15327949pac0504_2
Staub, E. (2010). Overcoming Evil: Genocide, Violent Conflict and Terrorism. Oxford: Oxford University Press. doi: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780195382044.001.0001
Straus, S. (2006). The Order of Genocide: Race, Power and War in Rwanda. Ithaca: Cornell University Press.
Viatrovych, V. (2005). Polske pytannia v ideino-politychnykh zasadakh OUN(b). Ukraina u Druhii svitovii viini: ukrainsko-polski vzaiemyny. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I.P.Krypiakevycha. 288–304. [in Ukrainian].
Waller, J. (2002). Becoming Evil: How Ordinary People Commit Genocide and Mass Killing. New York: Oxford University Press.
