НАЦІОНАЛЬНА ОСВІТА У ЗБЕРЕЖЕННІ САМОБУТНОСТІ ЄВРЕЙСЬКИХ ГРОМАД ПОДІЛЛЯ
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2019.02.132Ключові слова:
євреї, Поділля, національна освіта, самобутність, національна культура.Анотація
Визначено роль національної освіти у збереженні самобутньої культури євреїв Поділля. Розглядається місце традиційної освіти в контексті національної ідентичності єврейських громад реґіону в порівнянні з функціонуванням національної освіти євреїв загалом в Україні. Методологія дослідження базується на використані порівняльно-історичного, статистичного, структурно-функціонального, термінологічного методів зі врахуванням аксіологічного (ціннісного) підходу, що дав змогу розглядати єврейську національну освіту як самодостатнє утворення з системою певних цінностей, важливих для функціонування національної культури євреїв. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні провідної ролі єврейської національної освіти як культурного феномена у збереженні самобутньої культури єврейських громад реґіону впродовж тривалого історичного періоду. Зазначено, що на території Поділля сформувалася одна з найпотужніших єврейських громад Східної Європи, що представляла собою субетнос – ашкеназі. Євреї Поділля, які тривалий період жили в умовах дискримінаційної політики, спрямованої на знищення основ національного життя, зуміли зберегти свою ідентичність і культуру. До включення території Поділля до складу Російської імперії серед місцевих євреїв зберігалася традиційна національна система освіти. Вона базувалася на міцному зв’язку навчання з релігією, традиціями єврейського народу, а навчальних закладів – з органами місцевого самоврядування євреїв (кагалами). Століттями єврейська спільнота зберігала свою національну самобутність, уникала повної асиміляції. Разом із релігією освітазахищала євреїв від втрати елементів національно-культурного життя та національних особливостей життя громади. Російська імперська влада намагалася заохотити євреїв до навчання у загальнодержавних закладах освіти, сподіваючись таким чином подолати їх культурну відокремленість, сформувати лояльність до імперії. Проте переважна більшість євреїв Поділля продовжували традиційно навчатися у хедерах і талмуд-торах. Нові перспективи для розвитку національної освіти відкрилися з 1917 р., після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Російській імперії. Україна,яка сама боролася за незалежність, була лояльною до реалізації євреями права на національно-культурну автономію. Розвитку освіти сприяли декрети Української Народної Республіки (1917–1920 рр.). Центральне місце в підтримці світської національної освіти відігравали культурно-просвітницькі товариства «Тарбут» і «Культура-Ліґа». У цей час кількість національних закладів освіти євреїв Поділлі неухильно збільшувалася. Радянський уряд узяв курс на знищення релігійних навчальних закладів і витіснення івриту як мови навчання. Одночасно єврейські національні школи з мовою навчання їдиш розглядалися як елемент радянізації євреїв. Тож на Поділлі в період «коренізації» збільшилася кількість національних єврейських шкіл, закладів професійної та спеціальної освіти. Проте з кінця 1940-х рр. органи партійної й державної влади запровадили курс на асиміляцію та знищення національного життя євреїв. Останні в реґіоні національні світські заклади освіти було закрито наприкінці 1930-х рр. Із проголошенням незалежності України з’явилися нові можливості для відновлення національної освіти єврейських громад Поділля. У цей час освіта й релігія стали основними елементами відновлення та збереження національно-культурного життя єврейського народу. Проте через різке зменшення кількості населення на сьогодні в реґіоні діє лише одна приватна загальноосвітня єврейська школа, а національна освіта громади впроваджується переважно через систему недільних шкіл і позакласних заходів при культурних, релігійних організаціях. Зазначається, що єврейська національна освіта є певним культурним та соціальним феноменом, який допоміг євреям тривалий час в умовах бездержавності зберегти цілісність свого народу. Саме освіта, що була нерозривно пов’язана з релігією, відіграла чи не основну роль у збереженні своєрідності єврейських громад Поділля.
Посилання
Dotsenko, V. (2014). Yevreiskyi natsionalnyi kulturno-relihiinyi hromadskyi rukh v Ukraini v 1920-ti roky. Hrani, 12, 119–125. [in Ukrainian].
Finberh, L., Liubchenko, L. (2008). Narysy z istorii ta kultury yevreiv Ukrainy. Vydannia druhe. Kyiv: Dukh i litera. [in Ukrainian].
"Getmanskiy, E. (2015). Yevreyskoe obrazovanie v Rossiyskoy imperii. Zametki po evreyskoy istorii, 11–12. [in Russian].
Gitelman, Z. (2001). A Century of Ambivalence: The Jews of Russia and the Soviet Union, 1881 to the Present. Bloomington and Indianapolis: Indiana University Press.
Halevy, Z. (1976). Jewish Schools under Czarism and Communism: A Struggle for Cultural Identity. Foreword by George Z. F. Bereday. New York: Springer Publishing Company.
Hrynevych, L. (2004). Yevreiske natsionalno-kulturne vidrodzhennia 1920-kh – 1930- kh rr. v USRR u «prokrustovomu lozhi» bilshovytskoi ideolohii. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky: Mizhvid. zb. nauk. pr., 12, 225–233. [in Ukrainian].
Hrynevych, L., Prylutskyi, V. (2007). Ukraina: khronika XX stolittia: Dovidkove vydannia: Rik 1928–1929. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Komarnitskyi, O. (2003). Yevreiska natsionalna shkola v mistechkakh Pravoberezhnoi Ukrainy 1917–1918 rr. Osvita, nauka i kultura na Podilli: Zbirnyk naukovykh prats, 139–149. Kamianets-Podilskyi: Oiium. [in Ukrainian].
Konstantinov, V. (2007). Evreyskoye naseleniye byvshego SSSR v XX veke (sotsialno-demograficheskiy analiz). Ierusalim. [in Russian].
Miller, A. (2006). Imperiya Romanovykh i natsionalizm: Esse po metodologii istoricheskogo issledovaniya. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie. [in Russian].
Pinkus, B. (1988). The Jews of the Soviet Union: the history of a national minority. Cambridge: Cambridge University Press. doi: https://doi.org/10.1017/CBO9780511523717
Pryvalko, D. (2014). Yevreiske zhyttia v Ukraini: dosiahnennia, skladnoshchi ta priorytety pislia padinnia komunistychnoho rezhymu do 2013 roku / Zvit. Instytut yevreiskykh politychnykh doslidzhen (JPR). London: Institute for Jewish Policy Research (JPR). [in Ukrainian].
Schulman, E. (1971). A History of Jewish Education in the Soviet Union. New York: KTAV Publishing House.
Shternshis, A. (2006). Soviet and Kosher. Jewish Popular Culture in the Soviet Union, 1923–1939. Bloomington and Indianapolis: Indiana university press.
Shytiuk, M., Shchukin, V. (2008). Yevreiske naselennia Khersonskoi hubernii v XIX – na pochatku XX st. Mykolaiv: Vydavnytstvo Iryny Hudym. [in Ukrainian].
Vitrynska, O. (2007). Yudeiski zaklady osvity v konteksti radianskoi polityky borotby z relihiieiu v 1920–30-kh rokakh v Ukraini. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky, 16, 129–141. [in Ukrainian].
Voskoboynik, D. (2002). The History of Jews in Proskurov, Ukraine. Schenectady: Union college.
Vynokurova, F. (2005). Natsionalne zhyttia yevreiskoi spilnoty na okupovanii terytorii Vinnytskoi oblasti, shcho vkhodyla do skladu Transnistrii: Ohliad arkhivnykh dzherel. Druha svitova viina i dolia narodiv Ukrainy: Materialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii (Kyiv, 23–24 chervnia 2005 r.), 156–164. Kyiv: Sfera. [in Ukrainian].
Yakubova, L. (2006). Etnichni menshyny v suspilno-politychnomu ta kulturnomu zhytti USRR: 20-i – persha polovyna 30-kh rr. XX st. Kyiv. [in Ukrainian].
Zerkal, M. (2013). Osvita natsionalnykh menshyn Ukrainy (1990–2000-ni rr.). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 2, 121–135. [in Ukrainian].
