Твори мислителів доби Просвітництва у приватних бібліотеках духовенства Гетьманщини та Слобідської України другої половини XVIII — початку ХІХ ст.

Анотація

Мета — виокремити та охарактеризувати сукупність творів мислителів доби Просвітництва у приватних бібліотеках духовенства Гетьманщини та Слобожанщини у другій половині XVIII — на початку ХІХ ст. Особливу увагу звернено на ті з них, що презентували саме просвітницький дискурс. Об’єктом дослідження виступили реєстри 15 книжкових зібрань представників духовенства.

Використано методологічні принципи інтелектуальної й культурної історії. Визначальним критерієм відбору бібліотек стали біографії їх власників, котрі мали чимало спільного. Характерні риси «колективного портрета» цих осіб — навчання в Києво-Могилянській академії або в одному з православних колегіумів, учителювання в них. Більшість власників — єпископи, ігумени, архімандрити, переважна частина життя яких була пов’язана з монастирями та храмами Гетьманщини або Слобожанщини. Всіх цих осіб можна назвати інтелектуальною елітою духовенства. Оскільки звички, особливості читання в кількісному та якісному відношеннях відрізнялися в різних регіонах Європи та у соціальних середовищах, у статті робиться акцент на виявленні повторюваності філософських праць у приватних бібліотеках духовенства зазначених регіонів. 

Висновки. Вивчення складу книгозбірень дозволяє стверджувати, що у другій половині XVIII — на початку ХІХ ст. на українських теренах відбувався динамічний культурний процес, результатом якого став активний трансфер інтелектуального продукту доби Просвітництва. Вміст бібліотек представників духовенства свідчить про залученість власників у загальноєвропейський процес пошуків відповідей на виклики доби. Факти наявності тих чи інших знакових видань, їх повторюваність виступають важливими індикаторами інтелектуально-культурних уподобань зазначеної соціальної групи. Висока частотність певних філософських творів дозволяє стверджувати, що на українських теренах із найбільшою легкістю розповсюджувались ідеї європейських мислителів про панування гармонії у природі й людських відносинах, про здатність людини до вдосконалення. Особливим попитом користувалася література, яку можна було використовувати в навчальному процесі, а також педагогічні та інші праці. Результати дослідження книжкових зібрань духовенства дозволять у подальшому порівняти їх зі змінами в культурі читання інших соціальних груп на українських землях та в регіонах Європи.