Щоденники Б. Лазаревського 1929—1933 рр. і проблема його національної самоідентифікації
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2025.01.182Ключові слова:
Б. Лазаревський, родина Лазаревських, щоденники, національна ідентичність, українська еміграція у Франції, О. Кошиць, епістолярій, часопис «Тризуб»Анотація
Мета — на підставі щоденників письменника та культурно-громадського діяча Б. Лазаревського, написаних у 1929—1933 рр. у Франції, простежити еволюцію його національної самоідентифікації під час перебування за кордоном. Для цього було відібрано щоденникові записи, які характеризують так звані українські маркери думок Б. Лазаревського про історію України; оцінки життєвих подій, культурних заходів українців в еміграції; рефлексії на стосунки з українськими еміграційними колами, публікацій україномовних творів тощо.
Методологія побудована на принципах історизму, неупередженості, багатофакторності та всебічного аналізу, які спрямовані на об’єктивне вивчення відповідного історичного середовища, зважаючи на особливості громадсько-політичних та культурних процесів. Було використано критичний, евристичний й інші методи.
Наукова новизна визначена аналізом раніше невідомих українській історичній науці записів зі щоденників Б. Лазаревського 1929—1933 рр. Постать письменника представлено в контексті його історичного часу. Проведено біографічні та творчі паралелі з історичними постатями, національна ідентичність яких так само змінювалася під впливом нової політичної ситуації. Пропонується авторський погляд на місце й роль українських маркерів у громадському, творчому, особистому житті письменника, а також інших представників української діаспори у Франції. Аналіз текстів щоденників Б. Лазаревського 1929—1933 рр. дозволяє доповнити історичну науку даними про ментальність, психологію й поведінкові особливості українських емігрантів, наблизитися до розуміння контексту історичного періоду та середовища.
Висновки. Від часів Української революції 1917—1921 рр. у Б. Лазаревського відбулося становлення політичної національної свідомості, яка проявила себе вже у французький період його життя 1920—1930-х рр. Попри російське культурне оточення письменник почав більше спілкуватися з представниками української уенерівської еміграції, що позначилося на його позиції щодо російсько-українських взаємин у минулому часі та після поразки національно-визвольної боротьби. На сторінках його щоденників з’явились українськомовні записи, а ставлення до представників російської еміграції подеколи відзначалося критичністю. Щоденники засвідчують процес певної метаморфози національних переконань письменника, який став прихильником республіканської версії української державності.
Посилання
Berehovyi, S. I. (2020). Borys Lazarevskyi — Halyna Kuznietsova: kyivska nostalhiia paryzkykh emihrantiv (za materialamy “Shchodennyka” 1928-1933 rr.). Treti kyievoznavchi chytannia: istoriia ta etnokultura. Kyiv. 168-175. [in Ukrainian].
Berehovyi, S. I., Sylka, O. Z. (2020). Borys Lazarevskyi pro povsiakdenne zhyttia emihratsii v Paryzhi (za materialamy shchodennyka “Ma Vie”: 1927-1929 rr.). Visnyk Cherkaskoho universytetu. 1: 102-109. [in Ukrainian]. doi: https://doi.org/10.31651/2076-5908-2020-1-102-109
Berehovyi, S. I., Sylka, O. Z. (2022). Paryzkyi emihrant iz ukrainskoiu dusheiu: refleksii Borysa Lazarevskoho na prezentatsiiu ukrainstva u 1927-1929 rr. Visnyk Cherkaskoho universytetu. 1: 106-114. [in Ukrainian]. doi: https://doi.org/10.31651/2076-5908-2022-1-106-114
Sylka, O. Z., Berehovyi, S. I., Syniavska, L. I., Hurzhii, I. O. (2022). “Ma Vie”: paryzkyi shchodennyk Borysa Lazarevskoho za 1927-1929 roky yak dzherelo do vyvchennia istorii ukrainskoi emihratsii. Rukopysna ta knyzhkova spadshchyna Ukrainy. 29: 344-362. [in Ukrainian]. doi: https://doi.org/10.15407/rksu.29.344
Goncharenko, I. (1966). Neopublikovannie pisma A.I. Kuprina. Raduga. 4: 151-154. [in Russian].
Honcharenko, O. (2015. 19 bereznia). Yak voiuvaly ukraintsi v chasy rosiisko-yaponskoi viiny. Literaturna Ukraina. 13. [in Ukrainian].
Honcharenko, O. (2014). Zustrich z Oleksandrom Koshytsem. Ukrainska muzychna hazeta. 2 (92): 12. [in Ukrainian].
Piskun, V. M. (2010). “Zemliakam polityka, a meni zdaietsia treba vpered kultura i literatura” (lysty Borysa Lazarevskoho do Mykyty Shapovala). Sumskyi istoryko-arkhivnyi zhurnal. VIII-IX: 125-128. [in Ukrainian].
Hyrych, I. (2009). Hohol (200 rokiv vid dnia narodzhennia). Visnyk NTSh. Osin — zyma. 42: 15-17. [in Ukrainian].
Hyrych, I. (2024). Mykola Hohol yak rosiiskomovnyi ukrainskyi pysmennyk. Hyrych, I. Yak Ukraina stavala ukrainskoiu: Hromadsko-politychne zhyttia na pidrosiiskii Ukraini XIX — pochatku XX st. Kyiv. 138-141. [in Ukrainian].
Hrushevskyi, M. (2015). V dvadtsiat piati rokovyny smerti O. M. Lazarevskoho: Kilka sliv pro yoho naukovu spadshchynu ta yii doslidzhennia. Hrushevskyi, M. Tvory. U 50 t. T. 10. Kn. 1. 219-238. Lviv. [in Ukrainian].
Lototskyi, O. (1932). Storinky mynuloho. Ch. 1. Varshava. (Pratsi Ukrainskoho naukovoho instytutu. Seriia memuariv. T. 6. Kn. 2). [in Ukrainian].
Yas, O. (2009). Dva obrazy Staroi Ukrainy: vizii O. Lazarevskoho i O. Ohloblyna. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 3: 67-91. [in Ukrainian].
(1938). Arkhiv Mykhaila Drahomanova. T. 1: Lystuvannia kyivskoi Staroi hromady z M. Drahomanovym (1870-1895 rr.). Varshava. (Pratsi Ukrainskoho naukovoho Instytutu. T. XXXVII). [in Ukrainian].
Hrushevskyi, M. (1906). Z bizhuchoi khvyli. “Samootverzhenie malorossiian”. Literaturno-naukovyi vistnyk. Richn. IX. XXXIII (III): 558-564. [in Ukrainian].
Hyrych, I. (2012). Venedykt Miakotin i ukrainska istoriohrafiia. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini. 22: 541-564. [in Ukrainian].
Hyrych, I. (2012). Venedykt Miakotin, yoho “Ocherky sotsyalnoi ystoryy Ukrayny XVII-XVIII vv.” i ukrainska istoriohrafiia. Miakotin, V.O. Vybrani tvory. U 2 t. Kyiv. II: 13-28. [in Ukrainian].
