Щоденники Б. Лазаревського 1929—1933 рр. і проблема його національної самоідентифікації

Анотація

Мета — на підставі щоденників письменника та культурно-громадського діяча Б. Лазаревського, написаних у 1929—1933 рр. у Франції, простежити еволюцію його національної самоідентифікації під час перебування за кордоном. Для цього було відібрано щоденникові записи, які характеризують так звані українські маркери думок Б. Лазаревського про історію України; оцінки життєвих подій, культурних заходів українців в еміграції; рефлексії на стосунки з українськими еміграційними колами, публікацій україномовних творів тощо.

Методологія побудована на принципах історизму, неупередженості, багатофакторності та всебічного аналізу, які спрямовані на об’єктивне вивчення відповідного історичного середовища, зважаючи на особливості громадсько-політичних та культурних процесів. Було використано критичний, евристичний й інші методи.

Наукова новизна визначена аналізом раніше невідомих українській історичній науці записів зі щоденників Б. Лазаревського 1929—1933 рр. Постать письменника представлено в контексті його історичного часу. Проведено біографічні та творчі паралелі з історичними постатями, національна ідентичність яких так само змінювалася під впливом нової політичної ситуації. Пропонується авторський погляд на місце й роль українських маркерів у громадському, творчому, особистому житті письменника, а також інших представників української діаспори у Франції. Аналіз текстів щоденників Б. Лазаревського 1929—1933 рр. дозволяє доповнити історичну науку даними про ментальність, психологію й поведінкові особливості українських емігрантів, наблизитися до розуміння контексту історичного періоду та середовища.

Висновки. Від часів Української революції 1917—1921 рр. у Б. Лазаревського відбулося становлення політичної національної свідомості, яка проявила себе вже у французький період його життя 1920—1930-х рр. Попри російське культурне оточення письменник почав більше спілкуватися з представниками української уенерівської еміграції, що позначилося на його позиції щодо російсько-українських взаємин у минулому часі та після поразки національно-визвольної боротьби. На сторінках його щоденників з’явились українськомовні записи, а ставлення до представників російської еміграції подеколи відзначалося критичністю. Щоденники засвідчують процес певної метаморфози національних переконань письменника, який став прихильником республіканської версії української державності.