Економічне районування УСРР 1920‑х рр. як засіб уніфікації "народногосподарського" простору
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.02.107Ключові слова:
УСРР, РСФРР, СРСР, модернізація, економічне районування, радянська влада, «народне господарство»Анотація
Мета дослідження – виокремити та проаналізувати форми й методи радянської централізаторської політики в галузі економічного районування та управління промисловістю, систему підпорядкування базових галузей республіканської промисловості.
Методологічну основу склали загальнонаукові та історичні підходи і принципи. Застосовано загальнонаукові, спеціальні, міждисциплінарні методи дослідження, що дало можливість вивчити різні документи, нагромадити й систематизувати емпіричний матеріал, проаналізувати статистичні дані.
Наукова новизна. На основі широкого кола опублікованих джерел та архівних матеріалів досліджено особливості здійснення радянською владою політики економічного районування УСРР, проаналізовано форми й методи централізаторських зусиль у галузі економіки та управління промисловістю, систему підпорядкування базових галузей республіканської промисловості.
Висновки. Формуванням комуністичної системи виробництва та розподілу передбачалася й докорінна модернізація продуктивних сил. Установлено, що план ДЕЕЛРО поклав початок практичної реалізації цієї політики. За ним радянська влада рахувалася тільки з Півднем Росії, а саме з Донбасом. Інтереси інших частин республіки, особливо Правобережжя, у ньому не знайшли відображення. Економічний принцип мав стати основою нового адміністративно-територіального поділу за тричленною формулою: область – округ – район. Адміністративні межі областей і кордони республік належало змінити відповідно до економічного районування. Територію УСРР планувалося поділити на два економічних райони, підпорядковані московським центральним органам. Доведено, що здійснення економічного районування з одночасним реформуванням системи управління промисловістю за винятком другорядних галузей позбавили республіку реґулятивних функцій.
Посилання
Karelin, Ye.G. (2010). „Zapadnaia oblast Gosplana”: iz istorii ekonomicheskogo rajonirovaniya strany v 1920-e gody. Rossijskaya istoriya, 2, 15–18. [in Russian].
Kozlov, I.V., Kozlova, A.V. (1991). Petr Petrovich Semenov-Tyan-Shanskij: 1827–1914. Moskva: Nauka. [in Russian].
Kononenko, K.S. (1965). Ukraina i Rosiia: Sotsialno-ekonomichni pidstavy ukrainskoi natsionalnoi idei 1917–1960. Miunkhen. [in Ukrainian].
Kuzbazhaev, E.N., Kozeva, I.A. (2000). Ekonomicheskaya geografiya i regionalistika. Kursk: Kurskij gosudarstvennyj tekhnicheskij universitet. [in Russian].
Kulchytskyi, S.V. (2003). Ukraina v systemi zahalnosoiuznoho narodnohospodarskoho kompleksu. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky, 11. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Kulchytskyi, S.V. (1995). USRR u dobu novoi ekonomichnoi polityky (1921–1928 rr.). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
Pogodin, S.A. (1974). Mendeleev Dmitrij Ivanovich. Bolshaya sovetskaya entsiklopediya [v 30 t.], 16. Moskva: Sovetskaya entsiklopediya. [in Russian].
Shablii, O.I. (1999). Aktualni pytannia metodolohii i teorii makrorehionalizatsii Ukrainy. Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal, 1, 15–18. [in Ukrainian].
Shapoval, Yu.I. (1994). „Ya pomyliavsia, vziavshy na sebe provynu…”: Do 90-richchia M.S.Volobuieva-Artemova. Z arkhiviv VUChK–GPU–NKVD–KGB, 1, 104–110. [in Ukrainian].
Yakubovskaya, S.I. (1972). Razvitie SSSR kak soyuznogo gosudarstva 1922–1936 gg. Moskva: Nauka. [in Russian].
