1918-й рік в історії Польщі й України з перспективи століття
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.02.038Ключові слова:
історія XX ст., Польща, Україна, Центрально-Східна Європа, історіографія, націєтворчі процесиАнотація
Мета дослідження. Пропонується погляд на відновлення Польської держави в 1918 р. як на доленосний, переломний історичний момент, але водночас тільки початок тривалого, істо ричного, тісно зв’язаного в єдине ціле процесу, учасниками якого ми зараз є.
Методологія базу ється на основних принципах історизму, об’єктивності, багатофакторності та всебічного підходу.
Наукова новизна полягає в тому, що така пізнавальна перспектива дозволяє набагато глибше в порівнянні з попередніми підійти до інтерпретації окремих подій та явищ, що становлять історію Польщі за останні сто років. Іншим ефектом цієї перспективи буде можливість порівняльного аналізу різних історичних процесів, які відбуваються після 1918 р. в більш широкому масштабі, осо бливо в реґіоні Центрально-Східної Європи. Будь-яке велике явище в історії того чи іншого народу не можна належним чином відобразити з короткої перспективи, у вузьких хронологічних рамках, без широкого порівняльного контексту. Стверджується, що відновлення польської державності не було безумовним, а відбулося завдяки, з одного боку, сприятливій системі міжнародних сил, а з іншого – ефективній діяльності як у внутрішньому вимірі, так і на світовій арені новостворених державних установ та польської політичної спільноти, котра взяла на себе відповідальність за наслідки відновлення державної суб’єктності. У цьому сенсі листопадові дні 1918 р. розпочали нову реальність, творення якої триває по цей час.
Висновки. Сучасний історик ясно усвідомлює, що 1918-й рік – це початок розбудови нової Європи, котра впродовж ХХ ст. пережила декілька драматичних і трагічних епізодів, які однак не можна виключити із загального історичного про цесу. У цьому сенсі пробудження народів Центрально-Східної Європи, їх державотворчі прагнення 1917–1921 рр. перестають бути відірваними епізодами, а складаються в єдину масштабну картину. Історія польського та українського емансипаційного й державотворчого процесів, хоч і мають від мінності, а проте демонструють низку подібностей, досі не помічених в історіографії.
