Голод 1932–1933 рр. в історичній пам’яті: Україна vs Росія (роздуми над усноісторичними джерелами)

Анотація

Метою статті є аналіз стану в інформаційному просторі (йдеться про усноісторичні дослідницькі центри та мережу Інтернет) свідчень очевидців голоду 1932–1933 рр. на території Росії для з’ясування присутності чи відсутності його в історичній пам’яті.

Методологія дослідження побудована на принципах історизму та об’єктивності, а головними методами стали періодизації (аналіз усноісторичних джерел у межах певних хронологічних рамок), історико-культурної атрибуції (залежність часу й місця створення, змістовного наповнення усноісторичних джерел від належності до певного соціального професійного середовища та ціннісних установок цього середовища) та історико-порівняльний (зіставлення векторів розвитку записів та удоступнення усноісторичних джерел про голод в Росії й Україні).

Наукова новизна. Запропоновано поглянути на проблему збереженості пам’яті про голод початку 1930-х рр. в Росії крізь призму акумулювання історичних джерел про цю подію – усної історії специфічними фаховими дослідницькими центрами та репрезентації цих записів в мережі Інтернет.

У висновках констатовано відносну присутність в інформаційному просторі усноісторичних джерел про голод 1932–1933 рр. на території Росії. Однак зазначені джерела стосуються майже винятково Кубані: публікуються свідчення про голод саме у цьому реґіоні, а також проводиться спорадична робота із записування усної історії про цей період. Натомість практично не виявлено ресурсів зі спогадами очевидців про голод початку 1930-х рр. на інших теренах Росії, при тому, що центри з дослідження усної історії функціонують у багатьох реґіонах країни. Запропоновано пояснення такої географічної диспропорції у представленні усноісторичних джерел.