Мода й ритуал: кодекс убрання в Київській Русі

Анотація

У статті розглядаються конвенціональні знакові системи кодексу вбрання провідних верств давньоруського суспільства в нерозривній єдності зі сферою їхньої діяльності й поведінки.

Мета студії полягає у вивченні комунікативної та символічної природи одягу, осягненні феномену моди у середньовічній Русі та уявлень про сакральну значущість убрання, його ролі в ритуалах щоденної поведінки.

Методологічну основу становить принцип історизму, що спирається на впізнаванні релевантної семантичної ізотопії структур повсякденності, комунікативної й ідейно-образної природи вбрання.

Наукова новизна. Уперше в українській історіографії комплексно досліджується феномен кодексу вбрання та моди як особливого виду соціальної комунікації Київської Русі.

Висновки. З’ясовано комунікативну й символічну природу кодексу вбрання. Одяг і супутні йому речі, що оточували середньовічну людину, мали не тільки утилітарно-споживацький, прагматичний характер – вони диктували манеру поведінки, стиль життя, виконували важливу соціальну функцію. Предметний світ речей і, зокрема, одягу за середньовіччя наділявся знаковим, символічним кодом певних смислів, значень, соціальних комунікацій. Притаманний провідній верстві населення Русі стиль одягання й ритуал щоденної поведінки засвідчував її інтеґрацію у традиції лицарства, феодальної ідентичності. Обґрунтовано, що мода – це не тільки світ речей та одягу в їхніх зовнішніх формах, а ще й жести, зачіски, звичаї, устрій життя, ритуал щоденної поведінки.