Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.06.139Ключові слова:
еґонаратив, ідентичність, біографія, метричний запис, інституційна документація, євреї, психологічна травма, Перша світова війна, революція, Україна, Франція, містифікаціїАнотація
Мета дослідження полягає у з’ясуванні обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зв’язків, читацьких компетенцій і коґнітивного інструментарію, змісту та спрямування головних ідей і життєвих стратегій класика української історіографії Ілька Борщака в період, який охоплював la belle époque, Першу світову війну, революцію й закінчився його оселенням у Франції в 1920 р.
Методологія. Біографію реконструйовано шляхом порівняння інформації двох домінантних текстуальних проекцій, а саме еґонаративів і документів інституційного характеру. На противагу його пізнішій українській еґонаративній ідентичності, яка реінтерпретувала та замовчувала обставини походження, дитинства, юності (концепт стигми ідентичності Е.Гоффмана), діловодство релігійно-обрядового, освітянського, військового, поліційного характеру засвідчує існування двох раніших пластів соціокультурної належності – єврейської й російської, тож вибір української ідентичності став пізнім і раціональним результатом процесу переідентифікації. Окремі пояснення добре корелюються з теорією наративної ідентичності П.Рікера, а також психологією девіантної поведінки.
Наукова новизна визначається як практичною реалізацією сучасних дослідницьких підходів у царині біографістики, так і створенням вступу до інтелектуального життєпису Ілька Борщака.
Висновки. Викладена Борщаком версія його минулого, яка, завдяки некритичному підходу, набула поширення в історіографічному полі, на повірку виявилася фікцією. Особливо примітними виглядають його містифікації щодо походження, освіти та участі в Першій світовій війні. За матеріалами архівів Молдови, Росії, США, Франції, України з’ясовано питання про родинне коріння; уперше до наукового обігу введено метричний запис про народження 19 (31) липня 1894 р. в м. Бєльці Бессарабської ґубернії; проаналізовано документи особової справи 1914–1915 рр. в Університеті св. Володимира; а також інформацію французької поліції загальної безпеки та радянського НКВС, у тому числі карну справу батька – Л.Баршака.
Посилання
Adadurov, V. (2005). Narodzennia odnoho istorychnoho mitu: Problema «Napoleon i Ukraina» u vysvitlenni Ilka Borshchaka. Ukraina moderna, 9, 212–236. [in Ukrainian].
Adadurov, V. (2012). La création d’un mythe ukrainien sur Napoléon dans les travaux d’Élie Borschak et le fonctionnement de ce mythe dans le discours historique en Ukraine. Attentes et sens autour de la présence du mythe de Napoléon aujourd’hui. J.-D.Poli (Ed.). 89–96. Ajaccio: Université de Corse. [in French].
Adadurov, V. (2014). Konstruiuvannia Ilkom Borshchakom mifolohichnoho obrazu istorii Ukrainy XVII–XIX st. Ukraina na istoriohrafichnii mapi Yevropy: Materialy mizhnarodnoi konferentsii v Munkheni 1–4 lypnia 2012 r. 109–132. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Bondarchuk, T. (2005). Moi ded – Ilko Borshchak. Vsemirnye odesskie novosti, 3(58), 2. [in Russian].
Borysiuk, Z. (2016). “Skhotilos, yak kolys, stysnuty Vashu ruku” (Lysty Nataleny Korolevoi do Ilka Borshchaka). Ucraina Magna, 392–407. [in Ukrainian].
Budnitskiy, O., Polian A. (2015). Russko-evreyskij Berlin 1920–1941. Moskva. [in Russian].
Grebionkin, A.N. (2016). Evolutsia sistemy voienno-uchebnykh zavedenii Rossiiskoi imperii v gody Pervoi mirovoi voiny: Mat. vseross. nauchno-prakt. konf. Kursk, 17 iunia 2016 g. Armia, obshchestvo, chelovek v Pervoi mirovoi voine. 101–106. Kursk. [in Russian].
Dashkevych, Ya. (2007). Ilko Borshchak, istoryk. Postati: Narysy pro diiachiv istorii, polityky, kultury. 461–472. Lviv: Piramida. [in Ukrainian].
Hoffman, E. (1963). Stigma: Notes on the Management of Spoiled Identity. New York, London, Toronto: Penguin.
Kostenko, A., Shevchenko, A. (2017). Viktor Goshkevich i ego mir: Semia, okruzhenie, drevnosti. Kherson. [in Russian].
Kuras. H. (2010). Istoria odnoho psevda. “Ya dumav, yaki temy buly b tsikavi…”. Praci H.Kurasa, spohady i materialy pro ukrainskoho istoryka. Chernihiv. [in Ukrainian].
Kucheruk, O. (2017). Shchodennyk chlena dyplomatychnoi misii do SShA Ilka Borshchaka za 1919–1920 rr. yak dzherelo do istorii dyplomatii doby Ukrainskoi revolutsii 1917–1921 rr. Zovnishni spravy, 10, 40–45. [in Ukrainian].
Matiash, I. (2017). Chy buv Yevhen Slabchenko dyplomatom? Zovnishni spravy, 10, 46–51. [in Ukrainian].
Ohloblyn, O. (2003). Ukrainska istoriohrafia 1917–1956. I.Verba i O.Yurkova (Eds.). Kyiv. [in Ukrainian].
Onatskyi, Ye. (1964). Po pokhylii ploshchyni: Zapyski zhurnalista i dyplomata, chastyny 1–2. Miunkhen: Dniprova khvylia. [in Ukrainian].
Patrikeev, S.B. (2014–2015). Svodnye spiski kavalerov Georgievskogo kresta s I-j po IV-iu stepen, 1914–1922 gg.: v 14 t. Moskva. [in Russian].
Petrovsky-Shtern, J. (2014). The Golden Age Shtetl. A New History of Jewish Life in East Europe. Princeton: University Press. doi: https://doi.org/10.2307/j.ctt6wpz15
Raskina-Bezpalna, Zh.M., Sarbei, V.H. (1995). Ilko Borshchak (Illia Barshak) i yoho rodynna dynastia. Istorychna nauka na porozi XXI st.: Mat. Vseukr. nauk. konf., m. Kharkiv 15–17 lystopada 1995 r., 336–339. [in Ukrainian].
Rashkovan, Yu. (2006). Moi Beltsi. Beltsi: Rasskazy i vospominania. 10–32. Ierusalim. [in Russian].
Ricoeur, P. (1988). L’identité narrative. Esprit, 295–296. [in French].
Ripenko, Y.B., Frolkin, A.E., Lepskij, V.A. (2019). Odesskoe artillerijskoe uchilishche 1913–2018: Istoricheskij ocherk. Moskva. [in Russian].
Rogozin, A.A. (2015). Rossijskie studenty v Germanii na rubeze XIX–XX vv. v sovremennoj nemetskoj istoriografii. Dissertacia kand. ist. n. Moskva. [in Russian].
Shevchenko, A.V. (2015). Gazeta “Yug” pid redaktsiieiu V.Hoshkevycha: yii pozytsionuvannia ta rol v suspilno-politychnomu zhytti pivdennoho rehiomu. Gileia, 100, 50–53. [in Ukrainian].
Scherrer, M. (1960). Élie Borschak. Revue des Études Slaves, 37, 342–343. [in French].
Shkvarets, V.P. (2000). Barshchak Illia Lvovych. Koryfei ukrainskoi nauky: Narysy pro vydatnykh diiachiv nauky i tekhniky. 43–44. Mykolaiv. [in Ukrainian].
Shilokhvost, O.Y. (2005). Russkie tsivilisty: seredina XVIII – nachalo XX v.: Kratkij biograficheskij slovar. Moskva. [in Russian].
Shchukin, V.V., Pavliuk, A.N. (2016). Evrejskie zemledelcheskie kolonii Khersonskoj gubernii (XIX – nachalo XX v.). Nikolaev. [in Russian].
Zanone, D. (2006). Écrire son temps: Les mémoires en France de 1815 à 1848. Lyon: Presses universitaires de Lyon. [in French]. doi: https://doi.org/10.4000/books.pul.11873
"Ziabko, M.V. (2005). Istoria kolonii Nagartav: Sbornik vospominanij, vypiski iz knig i arkhivov. [in Russian].
