Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.05.175Ключові слова:
середньовічні літописи, «Повість временних літ», текстологія, Давня РусьАнотація
Зводи Новгородсько-Софійської групи, тобто, Новгородсько-Карамзинський 1-й, Софійський 1-й, Новгородський 4-й, є складними компіляціями початку XV ст., що поєднують роботу володимиро-суздальських та новгородських літописців. Володимиро-суздальський вплив традиційно відносять до «Зводу Андрія Боголюбського» (не пізніше 1174 р.) або «Володимирського зводу доведеного до 1185 р.». Разом із тим, Новгородсько-Софійські зводи вважають важливим свідком раннього літописання. Науковці твердять навіть про формування їх віддаленого протографа в ХІ ст. і в ньому вбачають одне зі свідчень так званого «Початкового зводу 1090-х рр.». Хоча їх рукописи містять чимало тексту тотожного або близького до «Повісті временних літ», їх недостатньо використовують у дискусіях з її текстології.
Мета наших студій – розширити базу даних щодо впливу Лаврентіївської суздальської версії «Повісті временних літ» на Новгородсько-Софійську групу.
Наукова новизна полягає у систематизації Лаврентіївських вторинних читань у межах Початкового літопису, що перейшли до Новгородсько-Софійської групи.
Обстеження текстів провадилося текстологічними методами.
Висновки. Виявлено до 300 вузлів різночитань, з яких у даній статті розглянуто близько 20 різночитань, які доказово або з високою вірогідністю вторинні. По-перше, можна з певністю твердити, що Новгородсько-Софійські зводи наслідують численні інноваційні читання суздальської гілки. По-друге, матеріал дозволяє визначити, яку саме групу суздальських літописів застосовано. На особливе значення заслуговує те, що в нас зустрічаються два різновиди читань. Такі, коли Новгородсько-Софійські зводи наслідують версію Лаврентіївську, і такі, коли до неї приєднується Радзивіллівська (Лавр=Радз). Акумулює обидва види читань протограф Лаврентіївського рукопису. Отже, інновації виникали як на стадії єдиної володимиро-суздальської гілки, так і пізніше, коли протографи Лаврентіївського та Радзивіллівського літопису розділилися. Таким чином, потрібно переглядати і стему руху рукописів, і уявлення про те, що протограф Новгородсько-Софійських зводів виник перед 1174 чи 1185 рр. Суздальський вплив на цю групу однозначно відбувся на стадії, коли Лаврентіївська та Радзивіллівська групи розійшлися. Певні деталі дозволяють припускати, що інновації формувалися пізніше за 1190-ті рр. і вірогідно, навіть після початку XIII ст.
Посилання
Abramovych, D. (1991). Kyievo-Pecherskyi pateryk. Kyiv. [in Ukrainian].
Bobrov, A. (2001). Novgorodskie letopisi XV v. Sankt-Peterburg. [in Russian].
Gippius, A. (2002). O kritike teksta i novom perevode-rekonstruktsii “Povesti vremennykh let”. Russian Linguistics, 26: 1, 63–126. [in Russian]. doi: https://doi.org/10.1023/A:1015620829010
Gippius, A. (2014). Reconstructing the original of the Povest’ vremennyx let: a contribution to the debate. Russian Linguistics, 38, 341–366. doi: https://doi.org/10.1007/s11185-014-9137-y
Guimon, T. (2021). Historical writing of Early Rus (c. 1000 – c. 1400) in a comparative perspective. Leiden; Boston.
Matveenko, V., Shchegoleva, L. (2006). Knigy vremen’nyje i obraznyje Georgija Monakha. 1: 1: Interpretirovannyj text Troitskoj rukopisi. Moskva. [in Russian].
Melnikova, E. (2004). The lists of Old Norse personal names in Russian-Byzantine treaties of the 10th century. Studia anthroponymica Scandinavica: Tidskrift for personnamnforskning, 22, 5–27.
Mikheev, S. (2011). Kto pisal “Povest vremennykh let?”. Slavjano-germanskie issledovanija, 6. Moskva. [in Russian].
Nakadzava, A. (2006). Issledovanija novgorodskikh i moskovskikh letopisej XV v. Tojama. [in Japan, in Old Russian].
Nikolaev, S. (2017). K etimologii i sravnitelno-istoricheskoj fonetike imen severogermanskogo (skandinavskogo) proiskhozhdenija v “Povesti vremennykh let”. Voprosy onomastiki, 14:2, 7–54. [in Russian].
Ostrowski, D. (2007). Načal’nyj Svod theory and the Povest’ vremennyx let. Russian Linguistics, 31:3, 269–308. doi: https://doi.org/10.1007/s11185-007-9014-z
Ostrowski, D. (2005). Scribal practices and copying probabilities in the transmission of the text of the Povest’ vremennykh let. Palaeoslavica, 13:2, 48–77. Cambridge, Mass.
Ostrowski, D. (2003). The Povest’ vremennykh let: an interlinear collation and paradosis. Harvard Library of Early Ukrainian Literature: Texts: X: 1–3. Cambridge, Mass. [in English, in Old Russian].
Prokhorov, G. (1977). Letopisnyje podborki rukopisi GPB F.IV.603 i problema obshcherusskogo svodnogo letopisanija. Trudy Otdela drevnerusskoj literatury, 32, 165–198. Leningrad. [in Russian].
Shchavelev, A. (2020). Sledy grecheskoj orfografii v lichnykh imenakh iz dogovora kniazia Igoria Riurikovicha (avgust 931 g. – dekabr 944 g.). Drenvejshie gosudarstva Vostochnoj Evropy: 2019–2020 gg.: Diplomaticheskie praktiki antichnosti i srednevekovja, 73–83. Moskva. [in Russian]. doi: https://doi.org/10.32608/1560-1382-2020-41-73-83
Vilkul, T. (2006). Letopisnyje vstavki iz PVL v Silvestrovsko-Minejnoj redaktsii Skazanija o sv. Borise i Glebe. Ruthenica, V, 37–72. Kiev. [in Russian].
Vilkul, T. (2019). Letopis i khronograph: Tekstologija domongolskogo kievskogo letopisanija. Moskva. [in Russian].
Vilkul, T., Nikolaev, S. (2020). Rus v perechniakh narodov „Povesti vremennykh let” i vne ikh. Studia Slavica et Balcanica Petropolitana, 27, 145–167. Sankt-Peterburg. [in Russian].
Vilkul, T. (2004). Textologija i textkritik. Idealnyj proekt… Po povodu: “Povist’ vremennykh lit:: Mizhriadkove spivstavlennia i paradosis” (ed. D.Ostrowski). Harvard Library of Early Ukrainian Literature: Texts: Vol. X: 1–3 (2003). Palaeoslavica, 12:1, 177–205. Cambridge, Mass. [in Russian].
