Чорносотенці: український аспект (кінець ХІХ – 1917 р.)
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.05.091Ключові слова:
чорносотенний рух, Російська імперія, Україна, єврейські погроми, урядова національна політикаАнотація
Мета статті – реконструювати та проаналізувати основні етапи й особливості чорносотенного руху в Україні наприкінці ХІХ ст. та у часи Першої світової війни.
Методологія ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності. Використано порівняльно-історичний, аналітично-септичний методи, методики наукової критики джерел, міждисциплінарний підхід.
Наукова новизна. На підставі опрацьованих джерел, значна частина яких уперше вводиться в науковий обіг, охарактеризовано специфіку чорносотенного руху в Україні у вказаний час.
Результати дослідження. Проблематика чорносотенного руху в Російській імперії на початку ХХ ст., попри всю її складність і суперечливість, досить успішно досліджується російськими, українськими, єврейськими та іншими істориками й публіцистами вже понад століття. Істотно вивчена історія виникнення і становлення чорносотенних партій та організацій, їх чисельність, соціальний склад в Україні і загалом в імперії. Проаналізовано різні течії у чорносотенстві – від поміркованих до екстремістських, хід єврейських погромів та причини антисемітизму. Менше уваги дослідники приділили зв’язкам чорносотенців, їхніх очільників із російським монархізмом, широкою селянською масою та ієрархами православної церкви. Ще слабше висвітлено думську тактику чорносотенців, їх ставлення до маніфесту від 17 жовтня 1905 р., проблеми конституціоналізму після обнародування останнього. Серйозною прогалиною у вітчизняній історіографії залишається діяльність чорносотенців у роки Першої світової війни.
