Reproduction of Higher Qualification Scientific Personnel: Global and National Challenges
DOI:
https://doi.org/10.15407/sofs2020.01.084Keywords:
reproduction of scientific personnel, scientific personnel of higher qualification, doctoral education, doctoral training, post-graduate course, doctoral course, universities, research institutes, research and developmentAbstract
The article is devoted to the problem of reproduction of highly qualified scientific personnel in the national and world context. Based on national statistics, legislative documents and secondary information, the state and effectiveness of doctoral training in research institutes and higher education institutions are analyzed at the background of global trends in the doctoral education. Doctoral education plays a crucial role in the economic and social development of any country in the era of the knowledge economy. The knowledge economy, in its turn, along with globalization and the mass character of undergraduate education sets a new context for doctoral training worldwide. The convergence of national systems is a megatrend in the development of doctoral training. Initiatives have been spread around the world to further study the nature of doctoral training and improve it in response to innovative challenges. Systemic features of the Ukrainian model have been developed, by which it differs from the existing models of economically developed countries. It is concluded, that Ukraine has largely preserved the Soviet system of training of highly qualified scientific personnel, which is characterized by a centralized state regulation and control, limited rights of scientific and educational institutions in these activities, a lack of competition of training programs, a complicated procedure and a high cost of the dissertation defense procedure, which negatively affect the quality of training and system efficiency. A lack of an active research environment due to an insufficient funding for research and development in universities and research institutes leads to a low percentage of successful completion of postgraduate studies (27 % of successful defenses in universities and 12 % — in research institutes). It was revealed that over the period 1993—2018, there was a rapid increase in the share of new candidates and doctors of sciences in legal, pedagogical and economic disciplines and a decrease in the share of physical, mathematical, chemical, biological, geological and agricultural sciences. It is argued, that the policy of doctoral training is not coherent with the policy of national scientific and innovative priorities and not in line with global trends.
References
Бублик С.Г., Велентейчик Т.М., Гончарова Т.В. Світові тенденції розвитку системи вищої освіти та місце в ній дослідницького процесу. Наука та наукознавство. 2019. № 1. С. 46—67. https://doi.org/10.15407/sofs2019.01.046
Bawa A., Gudmundsson H.K., Jayaram N. and Kiley M. Doctoral education in the era of globalization. Experience in Australia, Iceland, India, and South Africa. In: M. Nerad & B. Evans (Eds.). Globalization and its impacts on the quality of PhD education. Sense Publishers, 2014, pp. 129—159. https://doi.org/10.1007/978-94-6209-569-4_7
Pearson M. Framing research on doctoral education in Australia in a global context. Higher Education Research and Development. 2005. No 24(2). P. 119—134. https://doi.org/10.1080/07294360500062870
Andres L. et al. Drivers and interpretations of doctoral education today: national comparisons. Frontline Learning Research. 2015. No 3(3). P. 5—22.
Hasgall A. et al. Doctoral education in Europe today: approaches and institutional structures. European University Association, Brussels, 2019. URL: http://hdl.handle.net/1854/ LU-8623363 (last accessed: 09.12.2019).
Shin J.C., Postiglione G.F., Ho K.C. Challenges for doctoral education in East Asia: a global and comparative perspective. Asia Pacific Education Review. June 2018. Vol. 19. No 2. P. 141—155. https://doi.org/10.1007/s12564-018-9527-8
Nerad M., Evans B. Globalization and its impacts on the quality of PhD education. Forces and forms in doctoral education worldwide. Rotterdam: Sense Publishers, 2014. https://doi.org/10.1007/978-94-6209-569-4
Маргинсон С., ван дер Венде М. Новый глобальный страновой и институциональный ландшафт. Вестник международных организаций. 2010. № 3(29). С. 45—85.
Маліцький Б.А. Прикладне наукознавство. К.: Фенікс, 2007.
Малицкий Б.А., Исакова Н.Б. Проблема воспроизводства научных кадров. Демографія та соціальна економіка. 2005. № 2. C. 126—133.
Лобанова Л.С. Системы подготовки научных кадров в европейских странах и Украине: сравнительный анализ в контексте формирования Единого европейского образовательного и научного пространства. К.: ДП «Информационно-аналитическое агентство», 2010. 100 c.
Полякова Г.П. Деонтологічна підготовка науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в аспірантурі: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. Кіровогр. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. Кіровоград, 2011. 20 c.
Регейло І.Ю. Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в Україні у ХХ — початку ХХІ століття: моногр. К.: Освіта України, 2014.
Різник В.В., Різник Н.А. Національні особливості та закордонна практика підготовки наукових и науково-педагогічних кадрів. Young Scientist. 2017. № 10 (50). C. 525—529.
Смолярова М.Л. Підготовка та державна атестація науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр. 2008. Вип. 39. С. 383—387.
Таланова Ж. Взаємозв’язок підготовки кадрів вищої кваліфікації і дослідницько-інноваційного потенціалу в регіонах України та країнах ОЕСР: статистично-кореляційний і порівняльний аналіз. Вища освіта України. 2009. № 1. С. 106—112.
Терентьєва Н.О. Підготовка кадрів вищої кваліфікації для освітньої сфери у східноєвропейському регіоні. Пед. освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка: зб. наук. пр. 2011. № 16(2). С. 18—21.
Цвіліховський М.І., Грищенко В.А. Підготовка кадрів вищої кваліфікації з зоотехнії та ветеринарної медицини. Вісн. аграр. науки. 2007. № 1. С. 74—78.
Education at a Glance 2019. OECD indicators. URL: https://www.oecd.org/education/ education-at-a-glance/ (дата звернення: 13.11.2019).
Balan J. Graduate education in Latin America: The coming of age. International Higher Education. 2015. No 50. URL: https://doi.org/10.6017/ihe.2008.50.8002 (Last accessed: 16.10.2019).
Shin J.C., Postiglione G.A., Ho K.C. Challenges for doctoral education in East Asia: a global and comparative perspective. Asia Pacific Education Review. June 2018. Vol. 19. No 2. P. 141—155. https://doi.org/10.1007/s12564-018-9527-8
Kehm B.M. Germany. In: Nerad M., Heggelund M. (eds.). Toward a Global PhD? Forces and Forms of Doctoral Education Worldwide. Seattle: University of Washington Press, 2008. P. 19—35.
ПарусінськийЯ. Ізольованістьукраїнськихвишів. Європейськіакценти. 2010. № 7. C. 1—8.
ЛистМОН № 1/11-11767 від 08.09.2016 р. таЛистДепартаментуатестаціїкадріввищоїкваліфікаціїталіцензуванняМОН № 6.4-167 від 12.02.2019 р. СторінкиЄвгенаНиколаєва. URL: https://www.skeptic.in.ua/(дата звернення: 20.11.2019).
Наукова та інноваційна діяльність України, 2018. Державна служба статистики України. 2019.
Filtenborg E., Weichert S. (2019). Academics in Ukraine fighting against rampant misconduct. The Scientist. URL: https://www.the-scientist.com/news-opinion/academics-in-ukraine-fighting-against-rampant-misconduct (last accessed: 16.11.2019).
Downloads
Published
How to Cite
Issue
Section
License
Copyright (c) 2024 Science and Science of Science
This work is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.