РЕЗУЛЬТАТИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА РАК ВЕРХНІХ ВІДДІЛІВ СТРАВОХОДУ
DOI:
https://doi.org/10.32471/oncology.2663-7928.t-21-3-2019-g.7828Ключові слова:
безрецидивна виживаність, післяопераційні ускладнення, радіохіміотерапія, рак верхніх відділів стравоходу, субтотальна езофагоектомія, хірургічне лікуванняАнотація
Рак верхніх відділів стравоходу (РВВС) становить 10–15% усіх випадків раку стравоходу. Результати лікування хворих на РВВС залишаються незадовільними. В основному пацієнти отримують самостійну радіохіміотерапію, на сьогодні не існує чіткого алгоритму хірургічного лікування. Мета: покращити безпосередні та віддалені результати лікування хворих на РВВС шляхом розроблення методики оптимального оперативного втручання у обсязі одномоментної субтотальної езофагоектомії. Об’єкт і методи: проаналізовано безпосередні та віддалені результати комбінованого лікування 44 хворих на РВВС (основна група) та 187 хворих на рак середньої частки внутрішньогрудного відділу стравоходу (РСЧВВС) (група порівняння). Пацієнти обох груп одержували неоад’ювантну радіохіміотерапію за аналогічними схемами. В основній групі 16 хворих прооперовано за розробленою методикою (радикальне видалення пухлини з накладанням трансплеврального механічного стравохідно-шлункового анастомозу, нутритивної мікроєюностоми та дренуванням шийного простору з лівобічної цервікотомії), в інших виконано операцію за типом Льюїса (25) або Торека (3). У групі порівняння у 92,4% хворих виконано операцію за типом Льюїса. Результати: безпосередні результати лікування пацієнтів обох груп задовільні, рівні ускладнень достовірно не відрізнялися. Виконання субтотальної езофагоектомії після проведеного курсу передопераційної радіохіміотерапії дозволило виконати резекцію стравоходу R0 з його перетинанням на 2 см вище верхнього краю пухлини (замість традиційних 4 см). При оцінці віддалених результатів лікування виявлено, що безрецидивна виживаність хворих на РВВС та РСЧВВС достовірно не відрізняється. За сукупністю безпосередніх та віддалених результатів виконання субтотальної езофагоектомії у контексті розробленого методу лікування хворих на РВВС є виправданим та більш доречним, ніж виконання операції за типом Льюїса. Висновки: застосування розробленої методики оптимального оперативного втручання у обсязі субтотальної езофагоектомії є виправданим і дозволяє проводити радикальне лікування хворих на РВВС. Результати лікування пацієнтів за розробленою методикою тотожні таким при радикальному оперативному лікуванні хворих на рак середніх відділів стравоходу.
Посилання
Archibald S, Young JE, Thoma A. Pharyngo-cervical esophageal reconstruction. Clin Plast Surg 2005; 32 (3): 339–346.
Butskiy O, Rahmanian R, White RA, et al. Revisiting the gastric pull-up for pharyngoesophageal reconstruction: A systematic review and meta-analysis of mortality and morbidity. J Surg Oncol 2016; 114 (8): 907–914.
European Society for Medical Oncology: clinical practice guidelines, in Oesophageal cancer: ESMO Clinical Practice Guidelines for diagnosis, treatmentand follow-up. Ann Oncol 2013; 24 (l6): 51–56.
Flanagan JC, Batz R, Saboo SS, et al. Esophagectomy and gastric pull-through procedures: surgical techniques, imaging features, and potential complications. Radiographics 2016; 36 (1): 107–21.
Fuchs HF, Harnsberger CR, Broderick RC, et al. Mortality after esophagectomy is heavily impacted by center volume: retrospective analysis of the Nationwide Inpatient Sample. Surg Endosc 2017; 31 (6): 2491–97.
Ganul VL, Kirkilevsky SI. Esophageal cancer. Guide for surgeons and oncologists. Kyiv: Kniga plus, 2003. 199 p. (in Russian).
Ganul VL, Kirkilevsky SI, Krachmalev SN, et al. Modern approaches to treatment of patients with esophageal cancer. Arch Clin Exp Med 2013; 22 (1): 6–10 (in Russian).
Kikuchi H, Takeuchi H. Future perspectives of surgery for esophageal cancer. Ann Thorac Cardiovasc Surg 2018; 24 (5): 219–222.
Li Y, Zhao Z, Wu D, et al. Clinical application of supraclavicular flap for head and neck reconstruction. Eur Arch Otorhinolaryngol 2019; 276 (8): 2319–24.
Low DE, Kuppusamy MK, Alderson D, et al. Benchmarking complications associated with esophagectomy. Ann Surg 2019; 269 (2): 291–298.
McKeown KC. Total three-stage oesophagectomy for cancer of the oesophagus. Br J Surg 1976; 63 (4): 259–262.
National Comprehensive Cancer Network. Clinical practice guidelines in oncology (NCCN Guidelines). Esophageal Cancer 2018. NCCN.org.
Polinkevich BS, Belyanskyi LS, Pustovit AA, Kalashnikov AA. Experience in cervical esophagus cancer treanment. Khar Surg Sch 2011; 47 (2): 25–27 (in Russian).
Urschel JD, Blewett CJ, Bennett WF, et al. Handsewn or stapled esophagogastric anastomoses after esophagectomy for cancer: metaanalysis of randomized controlled trials. Dis Esophagus 2001; 14 (3–4): 212–217.
van der Werf LR, Busweiler LA, van Sandick JW, et al. Reporting National Outcomes After Esophagectomy and Gastrectomy According to the Esophageal Complications Consensus Group (ECCG). Ann Surg 2019. Doi: 10.1097/SLA.0000000000003210.
Wong I, Law S. The management of mid & proximal oesophageal squamous cell carcinoma. Best Pract Res Clin Gastroenterol 2018; 36–37: 85–90.
Zhu YM, Zhang H, Ni S, et al. Multi-disciplinary treatment increases the survival rate of late stage pharyngeal, laryngeal or cervical esophageal cancers treated by free jejunal flap reconstruction after cancer resection. Zhonghua Zhong Liu Za Zhi 2016; 38 (5): 389–94.
