ЗНАЧЕННЯ ЕКСПРЕСІЇ КІ-67 ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕБІГУ МІСЦЕВО-РОЗПОВСЮДЖЕНОГО ГОРМОНОЗАЛЕЖНОГО РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
DOI:
https://doi.org/10.32471/oncology.2663-7928.t-24-2-2022-g.10608Ключові слова:
Кі-67, неоад’ювантна гормонотерапія, прогнозування агресивності перебігу пухлинного процесу, рак молочної залозиАнотація
Гормональна терапія є одним з основних методів комплексного лікування хворих на місцево-розповсюджений рак молочної залози (РМЗ). Незважаючи на інтенсивність досліджень, присвячених пошуку маркерів, асоційованих з агресивністю перебігу пухлинного процесу, на сьогодні не існує єдиної точки зору щодо прогностичного значення проліферативної активності новоутворень у пацієнток цієї категорії. Мета: дослідити особливості експресії Кі-67 у пухлинних клітинах хворих на гормонозалежний РМЗ, що отримували неоад’ювантну гормональну терапію (НГТ), та з’ясувати значення цього протеїну для прогнозування агресивності перебігу пухлинного процесу. Об’єкт і методи: дослідження проведено на клінічному матеріалі 110 пацієнток з РМЗ ІІ–ІІІ стадії, які перебували на амбулаторному лікуванні на базі КНП «Закарпатський протипухлинний центр» упродовж 2011–2020 рр. Усі пацієнтки, включені до дослідження, отримували НГТ (тамоксифен або летрозол у монорежимі). Ефективність НГТ оцінювали за даними мамографії та ультразвукової діагностики молочних залоз згідно з критеріями RECIST 1.1. Дослідження експресії Ki-67 у клітинах РМЗ проводили на парафінових зрізах операційного матеріалу з використанням імуногістохімічного методу. Статистичну обробку отриманих результатів виконували за допомогою програми GraphPad Prism v.6.05 з урахуванням характеру розподілу отриманих даних. Результати: встановлено, що найчастіше позитивний ефект відзначався при застосуванні летрозолу у неоад’ювантному режимі у порівнянні з використанням тамоксифену (75,0 проти 60,0% випадків). Високі показники експресії Кі-67 у пухлинних клітинах ідентифіковано у пацієнток з резистентними до НГТ новоутвореннями, для яких характерна стабілізація та прогресування пухлинного процесу. Показано, що 3-річна безрецидивна виживаність хворих на гормонозалежний РМЗ, що отримували тамоксифен та летрозол у неоад’ювантному режимі, була вищою за наявності низького рівня експресії Кі-67 у пухлинних клітинах. Висновок: обґрунтовано можливість використання показників експресії Кі-67 у пухлинних клітинах для прогнозування агресивності перебігу гормонозалежного РМЗ та планування індивідуалізованої тактики лікування.
Посилання
Ferlay J, Colombet M, Soerjomataram I, et al. Cancer statistics for the year 2020: An overview. Intl J Cancer 2021; 149 (4): 778–89. doi: 10.1002/ijc.33588.
Hanker AB, Sudhan DR, Arteaga CL. Overcoming endocrine resistance in breast cancer. Cancer Cell 2020, 37 (4), 496–513. doi: 10.1016/j.ccell.2020.03.009.
Szostakowska M, Trębińska-Stryjewska A, Grzybowska EA, et al. Resistance to endocrine therapy in breast cancer: molecular mechanisms and future goals. Breast Cancer Res Treat 2019; 173 (3): 489–97. doi: 10.1007/s10549-018-5023-4.
Tang Y, Wang Y, Kiani MF, et al. Classification, treatment strategy, and associated drug resistance in breast cancer. Clin breast cancer 2016; 16 (5): 335–43. doi: 10.1016/j.clbc.2016.05.012.
Diaby V, Tawk R, Sanogo V, et al. A review of systematic reviews of the cost-effectiveness of hormone therapy, chemotherapy, and targeted therapy for breast cancer. Breast Cancer Res Treat 2015; 151 (1), 27–40. doi: 10.1007/s10549-015-3383-6.
Waks AG, Winer EP. Breast cancer treatment: a review. JAMA 2019; 321 (3): 288–300. doi: 10.1001/jama.2018.19323.
Spring LM, Gupta A, Reynolds KL, et al. Neoadjuvant endocrine therapy for estrogen receptor–positive breast cancer: a systematic review and meta-analysis. JAMA Oncology 2016; 2 (11): 1477–86. doi: 10.1001/jamaoncol.2016.1897.
Barchiesi G, Mazzotta M, Krasniqi E, et al. Neoadjuvant endocrine therapy in breast cancer: current knowledge and future perspectives. Int J Mol Sci 2020; 21 (10): 3528. doi: 10.3390/ijms21103528.
Ali S, Rasool M, Chaoudhry H, et al. Molecular mechanisms and mode of tamoxifen resistance in breast cancer. Bioinformation 2016; 12 (3): 135. doi: 10.6026/97320630012135.
Manna S, Holz MK. Tamoxifen action in ER-negative breast cancer. Signal transduction insights 2016; 5: STI-S29901. doi: 10.4137/STI.S29901.
Hilton HN, Clarke CL, Graham JD. Estrogen and progesterone signalling in the normal breast and its implications for cancer development. Mol Cell Endocrinol 2018; 466: 2–14. doi: 10.1016/j.mce.2017.08.011.
Regan MM, Pagani O, Francis PA, et al. Predictive value and clinical utility of centrally assessed ER, PgR, and Ki-67 to select adjuvant endocrine therapy for premenopausal women with hormone receptor-positive, HER2-negative early breast cancer: TEXT and SOFT trials. Breast Cancer Res Treat 2015, 154(2), 275–86. doi: 10.1007/s10549-015-3612-z.
Iqbal BM, Buch A. Hormone receptor (ER, PR, HER2/neu) status and proliferation index marker (Ki-67) in breast cancers: Their onco-pathological correlation, shortcomings and future trends. Med J Dr. DY Patil University 2016; 9(6): 674. doi: 10.4103/0975-2870.194180
Menon SS, Guruvayoorappan C, Sakthivel KM, et al. (2019). Ki-67 protein as a tumour proliferation marker. Clin Chimica Acta; 491: 39–45. doi: 10.1016/j.cca.2019.01.011.
Alco GUL, Bozdogan A, Selamoglu D, et al. Clinical and histopathological factors associated with Ki-67 expression in breast cancer patients. Oncol letters 2015; 9(3): 1046–54. doi: 10.3892/ol.2015.2852.
Sun X, Kaufman PD. Ki-67: more than a proliferation marker. Chromosoma 2018; 127(2): 175–86. doi: 10.1016/j.tibs.2018.08.004.
Sobecki M, Mrouj K, Colinge J, et al. Cell-cycle regulation accounts for variability in Ki-67 expression levels. Cancer Res 2017; 77(10): 2722–34. doi: 10.1158/0008-5472.CAN-16-0707.
Mukherjee P, Sharma S, Sheikh ZA, et al. Correlation of clinico-pathologic and radiologic parameters of response to neoadjuvant chemotherapy in breast cancer. Indian J Cancer 2014; 51 (1): 25–9. doi: 10.4103/0019-509X.134610.
