ВПЛИВ ДИСУЛЬФІРАМУ, ГОССИПОЛУ, СПЕРМІНУ ТА ЇХ КОМБІНАЦІЇ НА КЛІТИНИ РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ЛЮДИНИ in vitro

Анотація

Мета: вивчення впливу тетраетилтіураму дисульфіду (дисульфіраму, DS) і госсиполу (Gos) на життєздатність, електрокінетичні та цитоморфологічні властивості клітин раку передміхурової залози (РПЗ) і модифікацій за цими ознаками дії сперміну (Spn) при поєднаному його застосуванні з вказаними інгібіторами. Об’єкт і методи: тест-об’єктами були високодиференційовані андрогенчутливі клітини лінії LNCaP та низькодиференційовані андрогенрезистентні клітини лінії DU-145. Виживаність клітин визначали з використанням трипанового синього; вплив на проліферативну активність оцінювали колориметрично (забарвлення кристалічним фіолетовим), величину екстинкції зразків вимірювали при λ = 544 нм. Електрокінетичні параметри (ζ-потенціал, щільність сумарного поверхневого заряду (СПЗ) і його знак) визначали методом клітинного мікроелектрофорезу. Цитоморфологічні зміни досліджували за допомогою оптичного мікроскопа на фіксованих препаратах клітин, вирощених на покривних скельцях і забарвлених гематоксиліном та еозином. Результати: інгібуючі концентрації (ІС50) використаного у чистому вигляді DS для клітин ліній LNCaP і DU-145 виявилися практично однаковими. При поєднаному застосуванні DS і Spn ІС50 DS для обох клітин- них ліній також мало відрізнялися між собою. Наявність у діючій суміші DS потенціювала антипроліферативні властивості Spn як у випадку андрогенчутливих клітин LNCaP, так і андрогенрезистентних DU-145. Зниження від’ємного СПЗ клітин LNCaP під впливом DS робить можливим припущення про конкуренцію між DS і Spn за рецептори зв’язування, оскільки збільшення позитивного СПЗ, викликаного дією чистого Spn, при їх комбінації не спостерігалося. Клітини лінії LNCaP, культивовані в присутності Gos або його комбінації із Spn, в електричному полі не рухалися взагалі внаслідок того, що катіони і аніони клітинної поверхні взаємно врівноважувалися. На відміну від них, клітини DU-145 зберігали на своїй поверхні необхідний для руху в електричному полі катіонно- аніонний дисбаланс. Це свідчило про різну іонну аранжировку їх поверхні. Проапоптотичний ефект інгібіторів альдегіддегідрогенази (ALDH) на клітини РПЗ людини in vitro і підсилення цитотоксичної дії Spn при їх комбінованому застосуванні можна пояснити накопиченням в клітинах отруйних альдегідів, які виникають в процесі метаболізму поліамінів і окиснення ALDH. Висновки: Gos справляє проапоптотичний вплив і на андрогенчутливі (LNCaP), і на андрогенрезистентні (DU-145) клітини РПЗ людини. Комбіноване застосування Gos і Spn викликало апоптоз в культурі високодиференційованих клітин лінії LNCaP; DS і Spn — в культурі клітин лінії DU-145. Андрогенчутливі і андрогенрезистентні клітини РПЗ мають різне іонне аранжування поверхневої мембрани: у клітин LNCaP DS і Spn конкурують за однакові ділянки зв’язування, чого не відбувається у клітин DU-145.