"Червоні злодії" Другої світової: витоки, практики й наслідки мародерства радянських військовослужбовців

Анотація

Ідеться про мародерство солдатів та офіцерів Червоної армії в Європі в роки Другої світової. Актуальності цій темі надає поведінка російських загарбників на території України впродовж війни, що триває.

Мета статті полягає в аналізі специфіки радянського варіанту військового мародерства, а дослідницькі завдання – в тому, щоб розглянути витоки, зафіксувати практики, з’ясувати, як дії військовиків оцінювали вони самі й керівництво держави, а також означити наслідки «червоного мародерства» у формуванні соціальних правил радянського та його наступника – російського суспільства.

Методологічним підґрунтям стала теорія аґентності, яка виходить із того, що за будь-яких обставин люди мають вибір і діють відповідно до нього. Крім того, феномен мародерства проаналізовано в порівняльній перспективі, що дозволяє відповісти на питання щодо відмінностей поведінки радянських армійців на різних територіях, які вони вважали «визволеними».

Наукова новизна. Радянське мародерство розглядається як цілісний феномен та усталена й дозволена у СРСР практика ведення війни.

Висновки. Витоки радянського мародерства лежали не тільки та не стільки в бажанні помсти чи відплати, скільки у соціальній заздрості («класовій ненависті»), через яку всі мали жити так само погано, як і «визволителі». Причини полягали й у можливості реалізувати право сильного грабувати слабшого, в усвідомленні своєї вищості щодо ворогів і тих, кого «визволяли», щодо своєї «унікальної місії» у світі. За таких обставин мародерство було спрямоване не тільки проти німців, а й проти сербів, поляків, угорців, євреїв, українців тощо. Для самопроголошених наступників переможців у Другій світовій – російського суспільства – варваризація війни залишилася включеною як у наратив актуалізованої пам’яті, так і у практики її ведення проти України, в яких варварство та мародерство стали формами інституціоналізації російського імперського месіанства.