Українсько-польські взаємини в роки Другої світової війни: інтерпретації минулого в умовах зміни геополітичних реалій

Анотація

Мета — розглянути основні тенденції у вивченні Волинської трагедії вітчизняними й зарубіжними істориками. Осмислення процесу нагромадження наукових знань про взаємини обох держав і народів, які гальмували їх розвиток, окреслення перспективних напрямів подальших студій у зв’язку з генезою теоретико-методологічних засад досліджень виступає практичним та прикладним завданням.

Методологія ґрунтується на комплексному використанні наукових принципів (історизм, неупередженість, системність, наступність), а також застосуванні загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціально-історичних методів (історіографічний аналіз і синтез, історико-хронологічний, історико-порівняльний, системно-структурний, історико-генетичний, історико-типологічний) та підходів (системний, плюралістичний).

Наукова новизна полягає у виокремленні на основі широкого кола історіографічних джерел етапів та напрямів / течій історіографії українсько-польського протистояння в роки Другої світової війни.

Основні результати. Вказано, що волинські події виявилися найболючішою сторінкою спільної українсько-польської минувшини. Подано погляди українських і польських істориків на проблему, проаналізовано основні тенденції й етапи вивчення Волинської трагедії. Констатовано, що на сьогодні історіографія нараховує сотні наукових розвідок, присвячених волинській проблемі, з різним рівнем наукової цінності та новизни. Вказано на диспропорційність, що стала виявом, з одного боку, неоднакової їх важливості для українських і польських істориків, а з іншого — інертності, шаблонності дослідницької діяльності. Подано не лише характеристику стану розвитку національних історіографій, а й визначено перспективні напрями. Висновки. Суперечливість підходів та інтерпретацій фактів і подій зумовлена належністю дослідників до різних наукових течій, шкіл, а також специфікою вподобань, поглядів, інтересів.