Стратегія наукоємного розвитку України: національні особливості в контексті світового тренду

Анотація

Актуальність дослідження обумовлена науково-технологічною та інноваційною периферійністю вітчизняної економічної системи господарювання. Його метою є виявлення характерних ознак і проблем сучасної стратегічно-наукоємної та науково-інноваційної політики в контексті світового соціально-економічного розвитку, а також обґрунтування необхідності формування в Україні нової моделі державної інноваційної політики суспільно-економічного поступу. Дослідження виконано із застосуванням загальнонаукових і статистичних методів, вітчизняних і зарубіжних аналітичних джерел, міжнародної статистики. В роботі підкреслено, що з початку ХХІ ст. промислово розвиненими країнами активно впроваджується нова модель державної інноваційної політики соціально-економічного розвитку, спрямована на відновлення промислового виробництва (реіндустріалізацію) на інноваційній основі здебільшого шляхом використання внутрішніх регіональних науково-інноваційних ресурсів. В Україні зараз переважають регіональні економіки індустріально-аграрного, а не аграрно-індустріального типу, які не здатні забезпечити конкурентоспроможний науково-інноваційний та стратегічно-наукоємний індустріальний розвиток, тобто економічну модель, спроможну знизити суспільно-економічні ризики, пов’язані з інтеграцією в європейський та світовий науково-інноваційний простір. Обґрунтовано, що для реалізації такої моделі потрібно розробити амбітну державну стратегію наукоємно-інноваційного національно-цивілізаційного поступу на базі використання системного механізму кластерно-мережевого нарощування й розвитку наукоємного потенціалу промисловості та національно-регіональної інноваційної інфраструктури, основою функціонування якої мають стати регіональні наукові центри НАН і МОН України. Показано, що українська економіка, яка продовжує залишатись інноваційно-периферійною в контексті світового соціально-економічного розвитку, має шанс стати конкурентоспроможною за рахунок нарощування потенціалу складності виробництва, високих технологій та людського капіталу, враховуючи те, що Україна все ще залишається ракетно-космічною державою.