Традиції та перспективи науково-технічного співробітництва України з Китаєм

Анотація

Стаття присвячена дослідженню міжнародного науково-технічного співробітництва, яке зберігає значення для наукової, освітньої та інноваційної сфер України. Підкреслено, що нова реальність, пов’язана зі зміною лідерів економічного та інноваційного розвитку, обмеженими фізичними контактами через пандемію COVID-19, широкомасштабною цифровізацією, вимагає нових підходів до розуміння і вивчення поточного стану міжнародного науково-технічного співробітництва України з різними країнами, серед яких важливе місце належить Китаю. Практика розвитку китайсько-українських відносин показує, що ці країни стають дедалі більш важливими партнерами в різних сферах діяльності. Наголошено на необхідності розроблення спеціальних програм науково-технічного співробітництва різних суб’єктів господарювання і визначенні пріоритетних напрямів міжнародної взаємодії для просування науки та інновацій в Україні. Наведено приклади взаємовигідного науково-технічного співробітництва між Україною і Китаєм, потенційно здатного знизити вплив негативних явищ в науково-освітній сфері України. Показано, що в процесі міжнародного науково-технічного співробітництва створюються нові види взаємодії між суб’єктами співробітництва, розширюється географія партнерських взаємодій, а завдяки економічним досягненням, основаним на знаннях і інноваціях, Китай стає все більш привабливим партнером для України. Наведені приклади науково-технічного співробітництва між Україною та Китаєм свідчать, що науково-технічною політикою України передбачено необхідні рамкові умови для його взаємовигідної та ефективної реалізації. Водночас дедалі більшого поширення набувають ініціативи окремих дослідних інститутів і університетів. Перспективи Китаю як партнера України з науково-технічного співробітництва автори обґрунтовують особистим досвідом участі в дослідницькому проєкті із залучення іноземних фахівців для роботи в провінції Цзянсі.