Фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у закладах вищої освіти Міністерства освіти і науки України у 2017—2021 рр.

Анотація

У статті розкрито особливості фінансування безвитратних і наближених до них науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у закладах вищої освіти (ЗВО) України у 2017—2021 рр. на основі визначеного автором зв’язку між фінансуванням НДДКР у ЗВО і часткою безвитратних і наближених до них НДДКР. Актуальність дослідження пов’язана з аномальним поширенням таких НДДКР у наукових організаціях і ЗВО Міністерства освіти і науки (МОН) України. Методами дослідження є системний та семантичний аналіз, зіставлення, кореляційний аналіз та інші прийоми оброблення параметричних рядів. Для виконання дослідження автором розроблено метод аналізу фінансування науково-технічної діяльності в освітянському секторі науки на базі інформаційного масиву реєстраційних карток НДДКР Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації на рівні окремих ЗВО МОН України. Наведено отримані автором дані щодо кількості НДДКР, виконуваних у ЗВО, обсягів залучених коштів, частки безвитратних і наближених до них НДДКР загалом, річних витрат на одну НДДКР. Сформовано та оброблено вибірку безвитратних і наближених до них НДДКР, виконуваних ЗВО у 2017—2021 рр. Оскільки масштаби таких НДДКР у МОН України значно вищі, ніж в інших відомствах, потребують переосмислення критерії обґрунтування кількості ЗВО в Україні зі статусом дослідницького університету. Проведено кластеризацію масиву ЗВО з точки зору їхніх зовнішніх ознак (політехнічний університет, педагогічний університет, національний класичний університет та ін.) для визначення характеру зв’язку між обсягом фінансування НДДКР і часткою безвитратних і наближених до них робіт загалом. Виявлено, що найбільша сила зв’язку мала місце в кластері національних класичних університетів і частково — у політехнічних університетах. Додатково розглянуто угрупування ЗВО, які складалися із двох і трьох кластерів у різних комбінаціях. Розрахунки показали, що в разі заміни абсолютного фінансування НДДКР на питомі витрати на НДДКР на рівні сукупності ЗВО зросла сила зв’язку з часткою безвитратних і наближених до них НДДКР загалом. Це свідчить про важливість дослідження питання про кількість НДДКР, яка припадає на певний обсяг фінансування. Якщо зв’язок між абсолютним фінансуванням НДДКР та часткою безвитратних і наближених до них робіт загалом є від’ємним, тоді чим більшим є фінансування НДДКР, тим потенційно вищим є накопичений авторитет ЗВО в осіб, які ухвалюють рішення про фінансування, і тим менша потреба у фоновій науковій активності на рівні кафедр ЗВО задля боротьби за ресурси для НДДКР.