Етика як продукт цивілізації та стрижень науки і соціального прогресу: уроки минулого і проблеми сучасності
DOI:
https://doi.org/10.15407/sofs2023.01.102Ключові слова:
етика, етичні принципи, соціально-економічна система, добробут, соціальний час, соціальний простір, соціальні групи, соціальна напруга, взаємини із державоюАнотація
Рівень добробуту у суспільстві залежить від суворості дотримання суб’єктами соціально-економічної діяльності етичних норм поведінки, які встановлюються певною мірою стихійно у процесі соціальної практики. У зв’язку з цим дедалі важливішою стає проблема цілеспрямованого соціально-економічного реформування, що веде і до зміни етичного стрижня соціуму. Метою статті є узагальнення наукових уявлень про етику як набір соціальних інструментів, що впливають на поведінку людини у соціумі. Розуміння цього сприятиме підвищенню ефективності соціально-економічного управління соціумом, зокрема в умовах стихійних лих і соціальних конфліктів. Важливим інструментом такого управління є раціональне залучення наукового потенціалу. Методичною базою дослідження є проблемно-орієнтована методологія зіставлення показників цивілізаційного процесу, які свідчать про сприйняття соціумом етичних принципів у різні історичні періоди. Використані літературні джерела ґрунтуються на соціологічних дослідженнях реалізації принципів забезпечення приросту життєвого блага суспільства. Враховано офіційні джерела, що фіксують сучасне розуміння етичних принципів у різних верствах соціуму. Етична парадигма у кожному еволюційному періоді формується виходячи з припущення, що основні показники цивілізаційного процесу є постійними, а також з упевненості, що прийняті етичні принципи мають забезпечувати приріст життєвого блага суспільства. На особливу увагу заслуговують економічні інструменти коригування етичного простору колективів, зайнятих у системах трансакційного типу. На відміну від країн із відносно стійкою економікою, у країнах із перехідною економікою, до яких належить Україна, можна констатувати наявність низки проблем в етичній інфраструктурі «потрійної спіралі», тобто у сфері політико-адміністративних відносин бізнесу, науки та влади. Етика загалом визначає соціальну організацію суспільства, але спостерігається смислова різниця між авторитарним і гуманістичним розумінням моральності, що знаходить відображення у законодавчо-нормативній базі багатьох країн світу, в тому числі України. Більш змістовне використання науки як інструменту управління розширить можливості влади щодо керування соціально-економічним середовищем в умовах нестабільності та конфліктів.
Посилання
Hemphill T. The ISO 26000 guidance on social responsibility international standard: what are the business governance implications? Corporate Governance, 2013. Vol. 13. No. 3. P. 305—317. https://doi.org/10.1108/CG-08-2011-0062
Кант И. Основы метафизики нравственности. Соч. в 6 т. Москва: Мысль, 1965. Т. 4. Ч. I. 544 с.
Коврижных О.А. Противостояние этнокультурных стереотипов и формирование межкультурной толерантности. URL: http://lawinrussia.ru/content/protivostoyanie-etnokulturnyh-stereotipov-i-formirovanie-mezhkulturnoy-tolerantnosti (дата звернення: 18.10.2022).
Голиченко О.Г., Малкова А.А. Производство и потребление новых фундаментальных знаний: взаимодействие отраслей наук. Инновации. 2013. № 5 (175). С. 65—75.
Аристотель. Никомахова этика. Соч. в 4-х т. Москва: Мысль, 1983. Т. 4. 830 с.
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой. Москва: Прогресс, 1986. 432 с.
Фромм Э. Человек для самого себя. Москва: ACT, 2010. 350 с.
Декарт Р. Первоначала философии. Соч. в 2-х т. Москва: Мысль, 1989. Т. 1. 654 с.
Гусейнов А., Дубко Е. Этика. Москва: Гардарики, 2006. 496 с.
Сорокин П.А., Мертон Р.К. Социальное время: опыт методологического и функционального анализа. Социологические исследования. 2004. № 6. С. 112—119.
Нешатаева В.О. Культурные ценности: цена и право. Москва: Изд. дом Высшей школы экономики, 2013. 208 с.
Данилевский Н.Я. Россия и Европа. Москва: Книга, 1991. 574 с.
Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. Т. 1. Гештальт и действительность. Москва: Мысль, 1998. 663 с.
Тойнби А. Дж. Исследование истории: Возникновение, рост и распад цивилизаций. Москва: АСТ, 2009. 670 с.
Бондар-Підгурська О.В. Методологія управління інноваційними факторами сталого соціально орієнтованого розвитку економіки: автореф. дис. … д-ра екон. наук; Ін-т економіки промисловості НАН України. Київ, 2019.
Kahneman D., Deaton A. High income improves evaluation of life but not emotional well-being. Proceedings of the National Academy of Sciences. 2010. Vol. 107. No. 38. P.16489–16493. https://doi.org/10.1073/pnas.1011492107
Уильямсон О.И. Экономические институты капитализма: фирмы, рынки, «отношенческая» контрактация. Санкт-Петербург: CEV Press, 1996. 702 с.
Саймон Г.А. Рациональность как процесс и продукт мышления. Thesis. 1993. Вып. 3. С. 16—38.
Полани М. Личностное знание. Москва: Прогресс, 1985. 345 с.
Ли Б. Принцип власти. Влияние с уважением и честью. Москва: Альпина Бизнес Букс, 2006. 361 с.
Лефевр В.А. Конфликтующие структуры. Москва: Советское радио, 1973. 158 с.
Батурин Ю.М. Наука как рефлексивный ресурс власти. Рефлексивные процессы и управление. 2012. Т. 12. № 1—2. С. 23—25.
Попович О.С., Кліменкова В.І. Наукова етика і проблеми цілеспрямованого формування здорового дослідницького середовища. Наука та наукознавство. 2022. № 2 (116). С. 3—11. https://doi.org/10.15407/sofs2022.02.003
Сорокин П. Человек и общество в условиях бедствий (Влияние войны, революции, голода, эпидемии на интеллект и поведение человека, социальную организацию и культурную жизнь). Москва: Директ-Медиа, 2012. 670 с.
Сорокин П.А. Социальная и культурная динамика. Москва: Астрель, 2006. 1176 с.
Йодль Ф. История этики в новой философии. Соч. в 2-х т. Москва: Типо-литография В. Рихтер, 1896. Т. 1. 284 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Наука та наукознавство

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.