Етика як продукт цивілізації та стрижень науки і соціального прогресу: уроки минулого і проблеми сучасності

Анотація

Рівень добробуту у суспільстві залежить від суворості дотримання суб’єктами соціально-економічної діяльності етичних норм поведінки, які встановлюються певною мірою стихійно у процесі соціальної практики. У зв’язку з цим дедалі важливішою стає проблема цілеспрямованого соціально-економічного реформування, що веде і до зміни етичного стрижня соціуму. Метою статті є узагальнення наукових уявлень про етику як набір соціальних інструментів, що впливають на поведінку людини у соціумі. Розуміння цього сприятиме підвищенню ефективності соціально-економічного управління соціумом, зокрема в умовах стихійних лих і соціальних конфліктів. Важливим інструментом такого управління є раціональне залучення наукового потенціалу. Методичною базою дослідження є проблемно-орієнтована методологія зіставлення показників цивілізаційного процесу, які свідчать про сприйняття соціумом етичних принципів у різні історичні періоди. Використані літературні джерела ґрунтуються на соціологічних дослідженнях реалізації принципів забезпечення приросту життєвого блага суспільства. Враховано офіційні джерела, що фіксують сучасне розуміння етичних принципів у різних верствах соціуму. Етична парадигма у кожному еволюційному періоді формується виходячи з припущення, що основні показники цивілізаційного процесу є постійними, а також з упевненості, що прийняті етичні принципи мають забезпечувати приріст життєвого блага суспільства. На особливу увагу заслуговують економічні інструменти коригування етичного простору колективів, зайнятих у системах трансакційного типу. На відміну від країн із відносно стійкою економікою, у країнах із перехідною економікою, до яких належить Україна, можна констатувати наявність низки проблем в етичній інфраструктурі «потрійної спіралі», тобто у сфері політико-адміністративних відносин бізнесу, науки та влади. Етика загалом визначає соціальну організацію суспільства, але спостерігається смислова різниця між авторитарним і гуманістичним розумінням моральності, що знаходить відображення у законодавчо-нормативній базі багатьох країн світу, в тому числі України. Більш змістовне використання науки як інструменту управління розширить можливості влади щодо керування соціально-економічним середовищем в умовах нестабільності та конфліктів.