М.П. Корнєйчук, В.М. Перетц

100 років від дня народження, 150-років від дня народження

Анотація

Микола Павлович Корнєйчук— відомий український математик, доктор фізико- математичних наук (1964), професор (1965), академік НАН України (1997). Навчався Дніпропетровського державного університету. В 1955 р., отримавши диплом з відзнакою, М.П. Корнєйчук вступає до аспірантури на кафедру математичного аналізу Дніпропетровського університету. Після закінчення аспірантури залишився на кафедрі, працював асистентом (1958—1960), доцентом (1960—1962), завідувачем кафедри (1963—1974). У 1963 р. захистив докторську дисертацію. У 1972 р. М.П. Корнєйчука обрано членом-кореспондентом АН УРСР, а в 1974 р. він переїхав до Києва, де очолював до 2001 р. відділ геометричної теорії функцій та топології (з 1987 р. — відділ теорії наближень) в Інституті математики АН УРСР. М.П. Корнєйчук підготував 8 докторів і 30 кандидатів наук, був заступником головного редактора «Українського математичного журналу», членом редколегії журналу «East Journal on Approximations», видання «Праці інституту математики НАН України». Помер 22 липня 2003 р.

Володимир Миколайович Перетц— відомий вчений-літературознавець, доктор російської словесності (1902), професор (1903), академік петербурзької АН (1914), академік УАН (1919). У 1893 р. закінчив Петербурзький університет, у 1900 р. захистив дисертацію на ступінь магістра, в 1902 — доктора російської словесності. В 1903 р. переїхав до Києва. в 1903—1914 рр. — професор Київського університету на кафедрі історії російської літератури та мови. У 1908 р. В.М. Перетца обрано дійсним членом філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка у м. Львові. У 1919 р. В.М. Перетца обрано дійсним членом Української академії наук. У 1921 р. він заснував товариство дослідників української історії писемності та мови в Петрограді. В 1934 р. В.М. Перетца було заарештовано НКВС та направлено для допитів у Москву як члена контрреволюційної фашистської організації «Російська національна партія». Реабілітований 1957 року. Автор понад 300 праць із літературознавства, джерелознавства, історіографії, археології, бібліографії, з них більше 100 написано під час перебування в Києві (1903—1914). Простежив вплив українських віршів і народної поезії XVII—XVIII ст. на російську літературу, дослідив два типи давньоукраїнського віршування, одним із перших дослідив ритміку віршів Т.Г. Шевченка.