Державні перевороти, революції й політична боротьба у світлі компаративістики (на основі аналізу візії В.Леніна та сучасних концептуалізацій)

Анотація

Мета дослідження – провести паралелі між методологічними працями В.Леніна і практикою більшовиків та сучасними візіями «гібридної війни».

Методологія. Використано такі методи: герменевтичний, компаративний, ретроспективний. Окреслення компаративних паралелей у студіях В.Леніна й сучасних теоретиків «гібридної війни» (передусім російських) дозволяє зробити припущення щодо існування певної традиції в політиці суміжної держави щодо України.

Наукова новизна полягає у спробі переосмислення інтелектуальної спадщини В.Леніна, зокрема його поглядів на революційну війну, і визначення їх впливу на розвиток сучасних концепцій «гібридних воєн».

Основні результати дослідження. Робиться спроба переоцінити особистість В.Леніна й поглянути на його внесок в історію не стільки як політичного діяча, що створив нову державу, а як на методолога та розробника стратегії взяття влади, котра містила у собі елементи теорії, доопрацьованої і трансформованої сучасними фахівцями, і відомої нині як «гібридна війна». Сам В.Ленін зауважував, чим війна проти «капіталу» відрізняється від традиційної: вона може бути безкровною, також це війна педагогічна, економічна тощо. Такий тип війни ми спостерігаємо в наші дні. Вождь російських більшовиків указував на три складові успіху своєї партії: ідеологія, організація, пропаґанда й аґітація. Аналіз сучасних подій дає підстави вважати, що «гібридна війна» в першу чергу спрямована на захоплення мізків людей, а вже потім – на завоювання територій. У В.Леніна ми знаходимо твердження про надзвичайну роль ідеології. Для більшовиків простого завоювання мало, вони йдуть далі – переконати противника у своїй правоті та в його (противника) неспроможності. Цьому допомагали пропаґанда й аґітація. А жорстка армійська дисципліна та вимога від партійних кадрів бути справжніми професіоналами сприяли реалізації планів.