Демографія періоду Голодомору очима українських фахівців 1930-х рр.: досягнення, проблеми та можливості використання у сучасних дослідженнях
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2023.05.050%20Ключові слова:
Голодомор, народжуваність, смертність, природний приріст, поточний облік населення, демографічні втрати, комуністична пропаганда.Анотація
Метою є аналіз демографічного становища в УСРР на початку 1930-х рр. та концептуалізація доробку тогочасних українських демографів і статистиків у контексті особливостей внутрішньої політики Кремля.
Методологія дослідження базується на принципах історизму та критичного аналізу історичних джерел, використано порівняльний і кількісний історичний методи. Увага концентрується на аналізі доробку О. Асаткіна, С. Соснового, М. Птухи, А. Хоменка й офіційних статистичних даних із чисельності населення.
Новизна полягає у вперше здійсненій системній верифікації тих публікацій та архівних даних 1930-х рр., що описують чисельність і рух населення, а також складених в 1930—1932 рр. наукових демографічних прогнозів на найближче майбутнє.
Основні результати дослідження. Простежено офіційні публікації даних щодо численності населення впродовж 1930—1933 рр. та вказано на їх розбіжності із зафіксованими статистичними органами показниками поточного обліку. Відзначено проблеми з фіксацією поточного обліку населення, які були викликані як недообліком 1933 р. значної частини спричинених голодом смертей, так і загалом необдуманою перебудовою системи такого обліку на початку 1930-х рр. Детально проаналізовано природу поширеної в публічній розповіді про Голодомор цифри 32680,7 тис. осіб як чисельності населення УСРР станом на 1 січня 1932 р., чітко стверджується неможливість її використання в науковому дискурсі при встановленні кількісних параметрів втрат від Голодомору. Переконливо доводиться, що оприлюднені М. Птухою та А. Хоменком у 1930—1932 рр. демографічні прогнози на період до 1937 р. були неточними й постали як результат спроби Кремля перетворити демографічні дослідження на засіб пропаганди. Практичним результатом стане відмова сучасних науковців від використання пропагандистських чи просто помилкових публікацій періоду другого комуністичного штурму як аргументів у підрахунках втрат від Голодомору, а також істотні застереження щодо застосування в таких цілях внутрішніх даних поточного обліку та природного руху населення в 1930-х рр.