Голод 1946—1947 рр. в Українській РСР: місія Л. Кагановича
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2025.02.042Ключові слова:
УРСР, посуха, голод, Сталін, Каганович, Хрущов, хлібозаготівлі, суспільно-політичний і соціально-економічний тоталітарний ладАнотація
Мета полягає у виявленні причин і наслідків відрядження Л. Кагановича до УРСР у березні 1947 р.
Методологічною основою дослідження є принципи історизму, системності, історичної біографістики та контент-аналізу джерел.
Наукова новизна. Спираючись на документи партійних і державних установ, а також на архівні джерела комуністичної спецслужби, автори уникають однобічного підходу до досліджуваної проблеми, прагнуть відтворити реалістичну картину подій, пов’язаних із повоєнним радянським «голодом переможців».
Висновки. Голод 1946—1947 рр. продемонстрував, що політика пізнього сталінського режиму стосовно села поглибила його злиденність, виявлену під час війни, а реакція на засуху 1946 р. зробила значний внесок у розвиток голоду. Символом і конкретним проявом цього стала поява в Українській РСР у березні 1947 р. одного з найвпливовіших сталіністів — Л. Кагановича. Він очолив КП(б)У і ключовими завданнями його місії стало забезпечення, попри злиденний стан селянства, виконання плану хлібозаготівель, а також контроль управлінських якостей М. Хрущова. Останній наважився просити продовольчу допомогу, що породило у Кремлі сумніви в його здатності виконувати вимоги центру та викликало підозри в тому, що М. Хрущов занадто піддається «місцевим впливам». Л. Каганович дійсно координував заходи з примусового вилучення хліба у селян для виконання планів хлібозаготівель. Водночас ситуація змусила його стати на позицію М. Хрущова, і вони разом звернулися з проханням про допомогу для голодуючої України, продемонструвавши відчайдушність становища та складність реагування держави на голод.
