"Язик козацький": мова як ознака ідентичності в Гетьманщині (друга половина XVII–XVIII ст.)
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.06.045Ключові слова:
мова, Гетьманщина, ідентичність, спільнотаАнотація
Мовна палітра ранньомодерної Гетьманщини була доволі розмаїтою і включала канцелярську українську («проста мова»), латину, польську, російську, старослов’янську, розмовну українську мови. На кожну з них покладалися свої функції. Поряд з уявленнями про власні територію, етногенез, картину минулого, пантеон героїв та антигероїв, мова в Гетьманщині XVII–XVIII ст. також була важливим фактором ідентичності.
Метою статті є аналіз функціонування мов/мови в Гетьманщині, виокремлення їх функції та сфери вжитку, визначення мови як маркера ідентичності спільноти/спільнот, що мешкали на її теренах.
Методологія дослідження базується на деконструкції текстів – актових і наративних, які побутували в Гетьманщині впродовж означеного періоду.
Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні значного масиву текстових джерел, що дало змогу реконструювати мовну ситуацію в Гетьманщині, визначити особливості мовного фактора як маркера ідентичності. Висновки. Розмежовуючи сфери вживання різних мов у Гетьманщині, ми бачимо їх використання як прямий або опосередкований конструкт ідентичності. Кожна з них займала властиву їй функціональну нішу, саме існування яких було проявом ідентичності соціуму, що проживав у межах Гетьманщини.
Посилання
Bevzo, O. (1971). Lvivskyi litopys i Ostrozkyi litopysets. Kyiv. [in Ukrainian].
Bovgiria, A. (2018). Predstavlenie o “svoej” zemle v istoricheskikh narativakh Getmanshchiny vtoroj poloviny XVII–XVIII. Narrativy rusi kontsa XV – serediny XVIII v.: v poiskakh svoej istorii. 293–310. Moskva. [in Russian].
Bovhyria, A. (2018). “Dostovirnyi ruskyi litopys” v monohrafii Mykoly Kostomarova “Bohdan Khmelnytskyi”. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, 28, 288–296. [in Ukrainian].
Brodzhi-Berkof, D. (2014–2015). Vybir movy ta vybir kultury v Ukraini XVII st. Kyivska akademiia, 12, 33–46. [in Ukrainian].
Chynczewska-Hennel, T. (1985). Świadomość narodowa szlachty ukraińskiej i kozaczyzny od schyłku XVI do połowy XVII w. Warszawa. [in Polish].
Flier, M. (2009–2010). Love’s Labour’s Lost: Mazepa’s Grammar of Romance. Harvard Ukrainian Studies, 33/1–4, 391–411.
Getka, J. (2014). Idee a język i tożsamość narodowa mieszkańców dawnych południowo-wschodnich kresów Rzeczypospolitej: na materiale druków typografii bazyliańskich (XVIII w.). Polilog: Studia Neofilologiczne, 4, 205–216. [in Polish].
Horobets, V. (1979). Leksyka istorychno-memuarnoi prozy pershoi polovyny XVIII st. (na materialakh ukrainskykh diariushiv). Kyiv. [in Ukrainian].
Isaievych, Ya. (2002). Ukrainske knyhovydannia: vytoky, rozvytok, problem. Lviv. [in Ukrainian].
Isaievych, Ya. (2004). Ukrainske knyhovydannia XVIII st.: represii ta yikh naslidky. States, Societies, Cultures. East and West. Essays in Honor of Jaroslaw Pelenski. 399–413. New York. [in Ukrainian].
Moser, M. (2009–2010). A Linguistic Analysis of Ivan Mazepa’s Universals and Letters. Harvard Ukrainian Studies, 33/1–4, 391–411.
Mozer, M. (2002). Chto takoe “prostaia mova”? Studia Slavica Hung., 47/3–4, 221–260. [in Russian]. doi: https://doi.org/10.1556/SSlav.47.2002.3-4.1
Mozer, M. (2008). Prychynky do istorii ukrainskoi movy. Kharkiv. [in Ukrainian].
Ohloblyn, O. (2001). Hetman Ivan Mazepa ta yoho doba. Niu-York; Kyiv; Paryzh; Toronto. [in Ukrainian].
Peredriienko, V. (1979). Formuvannia ukrainskoi literaturnoi movy XVIII st na narodnii osnovi. Kyiv. [in Ukrainian].
Peredriienko, V. (1987). Pryvatni lysty XVIII st. Kyiv. [in Ukrainian].
Pritsak, O. (1993). Doba viiskovykh kantseliarystiv. Kyivska starovyna, 4, 62–66. [in Ukrainian].
Smolii, V., Stepankov, V. (1997). Ukrainska derzhavna ideia XVII–XVIII st.: problemy formuvannia, evoliutsii, realizatsii. Kyiv. [in Ukrainian].
Svashenko, A. (1997). Iz sposterezhen nad imennykovoiu paradyhmoiu rukopysnykh Krolevetskykh ratushnykh knyh XVII–XVIII st. Zapysky NTSh, 234, 281–296. [in Ukrainian].
Tairova-Yakovleva, T. (2017). Inkorporatsija: Rossija i Ukraina posle Pereiaslavskoj rady (1654–1658). Kiev. [in Russian].
