"Язик козацький": мова як ознака ідентичності в Гетьманщині (друга половина XVII–XVIII ст.)

Анотація

Мовна палітра ранньомодерної Гетьманщини була доволі розмаїтою і включала канцелярську українську («проста мова»), латину, польську, російську, старослов’янську, розмовну українську мови. На кожну з них покладалися свої функції. Поряд з уявленнями про власні територію, етногенез, картину минулого, пантеон героїв та антигероїв, мова в Гетьманщині XVII–XVIII ст. також була важливим фактором ідентичності.

Метою статті є аналіз функціонування мов/мови в Гетьманщині, виокремлення їх функції та сфери вжитку, визначення мови як маркера ідентичності спільноти/спільнот, що мешкали на її теренах.

Методологія дослідження базується на деконструкції текстів – актових і наративних, які побутували в Гетьманщині впродовж означеного періоду.

Наукова новизна полягає в комплексному дослідженні значного масиву текстових джерел, що дало змогу реконструювати мовну ситуацію в Гетьманщині, визначити особливості мовного фактора як маркера ідентичності. Висновки. Розмежовуючи сфери вживання різних мов у Гетьманщині, ми бачимо їх використання як прямий або опосередкований конструкт ідентичності. Кожна з них займала властиву їй функціональну нішу, саме існування яких було проявом ідентичності соціуму, що проживав у межах Гетьманщини.