О.Апанович: еволюція поглядів української радянської історикині у світлі її інтелектуальної біографії
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.04.175Ключові слова:
Апанович, інтелектуальна біографія, еволюція поглядів, світогляд, радянські / пострадянські історикиАнотація
Висвітлюється формування світоглядних переконань української радянської / пострадянської дослідниці козацтва. Наукова проблема підходів до вивчення та оцінки здобутків радянських істориків, визначення спрямування їхньої праці, а отже, і цінності спадщини вже тривалий час висвітлюється у вітчизняній історіографії. Постать О.Апанович аналізується в період становлення, розвитку й занепаду радянської історичної науки.
Мета статті – проаналізувати інтелектуальну біографію дослідниці в її динаміці, історії побутування в радянській і пострадянській системах, а також у середовищі істориків-професіоналів.
Використовуються стратегії та методи інтелектуальної біографії, як-от біографія особистості, професійна, ситуаційна біографії, що дало змогу показати зміну світогляду історикині через внутрішні (психологічні, ціннісні) й зовнішні (соціальні, культурні, професійні) чинники.
Висновки. Еволюція поглядів О.Апанович відбулася не тільки під впливом найважливіших подій 1920–2000-х рр., а й була визначена її професійною діяльністю та найближчим оточенням: родиною (зокрема братом Михайлом), колеґами. Просопографічний аналіз показує, що найбільший внесок у становлення О.Апанович як дослідниці зробили К.Гуслистий, Ф.Шевченко. Обстоюється теза про те, що світобачення історикині значно трансформувалося завдяки руху шістдесятників і дисидентів. Водночас через інтелектуальну працю, критичне ставлення до суспільно-політичного життя вона сама була суб’єктом такої трансформації. О.Апанович стала представницею нонконформістської частини українських радянських істориків національного спрямування. У часи незалежності України завдяки активній громадянській позиції та науковій діяльності вона здобула високий авторитет у суспільстві.
Посилання
Andrieiev, V. (2005). Intehralnyi napriam suchasnoi istoriohrafii: intelektualna istoriia. Eidos, 1, 17–23. [in Ukrainian].
Apanovych, O. M. (2004). Fedir Pavlovych Shevchenko: istoryk, arkhivist, istoriohraf, dzhereloznavets, arkheohraf, orhanizator nauky, Liudyna. “Istynu vstanovliuie sud istorii”: Zbirnyk na poshanu Fedora Pavlovycha Shevchenka, 1, 15–130. Kyiv: Derzh kom. arkhiv Ukrainy. [in Ukrainian].
Bazhan, O. (2012). Pid pylnym kontrolem KDB. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, 22, 115–134. [in Ukrainian].
Bazhan, O. H., Danyliuk, Yu. Z. (2000). Opozytsiia v Ukraini (druha polovyna 50-kh – 80-ti rr. XX st.). Kyiv: Ridnyi krai. [in Ukrainian].
Blyzniak, M. B. (2006). Vadym Arkhypovych Diadychenko (1909–1973) – istoryk Ukrainy. Extended abstract of Candidate’s thesis. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
Chyshko, V. S. (1996). Biohrafichna tradytsiia ta naukova biohrafiia v istorii i suchasnosti Ukrainy. Kyiv: BMT. [in Ukrainian].
Demuz, I., Zlenko, A., Isaikina, O. (2019). Perspektyvy vyvchennia intelektualnoho spivtovarystva v rusli novykh metodolohichnykh kontseptiv. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, 172–187. [in Ukrainian].
Dmytriienko, M. F. (1999). 80-richchia vid dnia narodzhennia O. M. Apanovych. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 5, 71–86. [in Ukrainian].
Dzyra, Ya. I. (2004). Desiatyrichchia tvorchoho spilkuvannia. “Istynu vstanovliuie sud istorii”: Zbirnyk na poshanu Fedora Pavlovycha Shevchenka, 1, 150–164. Kyiv: Derzh kom. arkhiv Ukrainy. [in Ukrainian].
Kaparulin, Yu. V. (2014). Oleksandr Riabinin-Skliarevskyi: intelektualna biohrafiia istoryka (1878–1942 rr.). Kherson: Helvetyka. [in Ukrainian].
Kolesnyk, I. (2009). Merezheva model nauky (novyi proekt ukrainskoi istoriohrafii?). Eidos, 4, 54–88. [in Ukrainian].
Kolesnyk, I. I. (2008). Intelektualne spivtovarystvo yak zasib legitymatsii kulturnoi istorii Ukrainy. XIX stolittia. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1, 169–193. [in Ukrainian].
Liashko, S. M. (2013). Poniattia „naukova biohrafiia” u teorii ta praktytsi istoryko-biohrafichnykh doslidzhen. Ukrainska biohrafistyka, 10, 25–47. [in Ukrainian].
Popyk, V. (2015). Biography – biohrafika – biohrafistyka – biobibliohrafiia: poniatiinyi arsenal istoryko-biohrafichnykh doslidzhen. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 3, 122–136. [in Ukrainian].
Riepina, L. P. (2011). Istoriograficheskaya nauka na rubezhe XX–XXI vv.: Sotsialnye teorii i istoriograficheskaya praktika. Moskva. [in Russian].
Smolii, V. A. (Ed.). (2018). Narysy z sotsiokulturnoi istorii ukrainskoho istoriiepysannia: subdystsyplinarni napriamy. Kyiv: Heneza. [in Ukrainian].
Tarnashynska, L. (2010). Ukrainske shistdesiatnytstvo: profili na tli pokolinnia (Istoryko-literaturnyi ta poetykalnyi aspekty). Kyiv: Smoloskyp. [in Ukrainian].
Udod, O. (2015). Istorychna nauka v Ukraini periodu „zastoiu”: problema vzaiemyn istorykiv i vlady. O.A.Udod (Ed.), Dystsyplinarni vymiry ukrainskoi istoriohrafii. Kyiv: In-t istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Vashchenko, V. (2009). Kontsept „intelektualna biohrafiia” ta konstruiuvannia „naukovykh biohrafii” v ukrainskii istoriohrafii. Eidos, 4, 480–481. [in Ukrainian].
Yaremchuk, V. (2009). Mynule Ukrainy v istorychnii nautsi URSR pisliastalinskoi doby. Ostroh: Vyd-vo Natsionalnoho universytetu “Ostrozka akademiia”. [in Ukrainian].
Yusov, S. (2011). Istoryk Volodymyr Holobutskyi (1903–1993 rr.): zhyttia, naukova i pedahohichna diialnist. Kyiv: In-t istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
