Науковоцентрична державна політика як необхідний та ефективний інструмент покращення умов життя в Україні

Анотація

Охарактеризовано довгострокові глобальні проблеми і загрози, що негативно впливають на стан наукової системи; наголошено, що адекватно відповісти на них Україна може лише з урахуванням кардинальних змін, що відбулися у вітчизняній науці протягом новітньої доби. Показано, що трансформації наукової системи, успадкованої Україною від СРСР, відбувались у трьох основних напрямах — фінансовому, законодавчо-управлінському та тематично-методологічному, а іншими чинниками, що негативно впливали на стан вітчизняної науки, були законодавчо-управлінська невизначеність її стратегічних завдань і звуження управлінських прав академічної науки. Зазначено, що реформування української економіки за перерозподільною сировинною, а не за відтворювальною високотехнологічною моделлю позбавило Національну академію наук (НАН) України можливості реалізовувати власний інноваційний доробок, що звузило джерела її фінансування. Водночас методологічна незрілість соціально-гуманітарних наук в Україні давала привід можновладцям запрошувати зарубіжних експертів-реформаторів, часто не дуже професійних. Іншими чинниками, що сприяли погіршенню стану науки в Україні, були геополітична невизначеність держави та високий рівень корупції. Результати хибних політичних реформ науково-технологічної сфери продемонстровано за допомогою порівняння динаміки показників чисельності населення, ВВП на душу населення, наукоємності ВВП в Україні, Польщі та Туреччині впродовж 1980—2020 рр. На підставі проведеного аналізу обґрунтовано нагальну потребу в формуванні та ефективній реалізації науковоцентричної державної політики, яка ґрунтується на механізмах використання науки як ключового джерела економічного зростання, соціального поступу та забезпечення національної безпеки. Як відповідь на питання про те, що потрібно зробити в Україні, щоб реалізувати таку державну політику, запропоновано 19 заходів, які стосуються державного управління наукою, прискорення розвитку промислового сегмента науково-технологічної та інноваційної діяльності, приведення системи професійної освіти у відповідність до вимог інноваційної економіки і суспільства знань, підвищення ролі НАН України в системі органів управління наукою, забезпечення виходу вітчизняної науки на європейські стандарти фінансування з усіх джерел, оптимізації співвідношення між витратами на науку та інші сфери діяльності, вирішення проблеми охорони, обліку та використання інтелектуальної власності.