Основи теорії реформування науки. Неурядова доповідь

Анотація

Регулярні сплески інтересу до абсурду в літературі та мистецтві, в театрі та кіно пояснюються тим, що так відображається реальне життя. І от у XXI столітті настав час науки. Пристрасть до її реформування «аж до її знищення» , що спалахнула в Росії, відродила жанр наукового гумору, довівши його до ступеня жорсткої сатири на проведені перетворення. Прикладом можуть слугувати пародійні «Основи теорії реформування науки» члена-кореспондента РАН Ю.М. Батурина, члена редколегії і частого автора нашого журналу. Сміх – сильна зброя, але і в сатиричній анотованій праці висновок гранично серйозний: «Організація наукової роботи повинна бути надана вільній науковій творчості вчених» (академік В. І. Вернадський).