Примара авторських прав науковців і викладачів: запрошення до дискусії

Анотація

У статті викладено результати комплексного аналізу правового статусу службових об’єктів інтелектуальної власності у сфері освіти й науки, що залишається однією з найменш урегульованих ділянок українського права. Автори доводять, що чинне законодавство не забезпечує узгодженого підходу до регламентації майнових прав на службові твори, а поточна практика ґрунтується на хибних припущеннях щодо «автоматичного переходу» таких прав до роботодавця. Отже, існує низка суперечностей між практикою оформлення службових відносин у науковій сфері та вимогами цивільного законодавства України щодо передачі прав на результати інтелектуальної діяльності. Це породжує стан «правової примари» — ситуацію, коли формально права на службові твори нібито належать установам, де працюють автори цих творів, але юридично не мають належного підґрунтя. На основі положень Цивільного кодексу України, спеціального законодавства у сфері авторського права та міжнародних договорів (Бернська конвенція, Римська конвенція, Угода про асоціацію між Україною та ЄС) аргументовано, що передання майнових прав можливе виключно щодо вже створених і в належний спосіб ідентифікованих творів, а трудовий договір не може бути універсальною підставою для їх відчуження. Особливу увагу приділено проблемі некоректного законодавчого розширення прав замовника чи роботодавця на внесення змін до службових творів, що суперечить імперативній природі особистих немайнових прав автора та конституційним гарантіям недоторканності результатів творчості. Автори наголошують на ризиках, які створює чинна редакція Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX, зокрема на можливості визнання низки положень зазначеного Закону нікчемними або неконституційними. Зроблено висновок про необхідність гармонізації цивільного, трудового та освітнього законодавства України, відмови від концепції автоматичного переходу майнових прав, а також розроблення типових договорів щодо створення й використання службових творів у наукових та освітніх установах. Такий підхід забезпечить відповідність національної правової системи міжнародним стандартам і потребам академічного середовища.