ВПЛИВ ФАКТОРІВ СТРИМУВАННЯ І СТИМУЛЮВАННЯ НА РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

Анотація

Україна офіційно приєдналася до низки міжнародних рішень щодо сталого розвитку, а процес укладання Угоди про асоціацію з ЄС спричинив ухвалення Стратегії сталого розвитку «Україна — 2020». Реалізація цієї Стратегії має призвести, зокрема, до модернізації національної інформаційної сфери на принципах сталого розвитку та з урахуванням впливу процесів глобалізації. У сучасних умовах важливим є встановлення балансу між можливостями населення використовувати інформаційні ресурси та збереженням інформаційного суверенітету країни під впливом зовнішніх загроз. Інформаційну сферу слід розглядати як сукупність соціально-економічних відносин, що виникають у зв’язку із забезпеченням інформаційних потреб членів суспільства шляхом створення, реалізації та поширення інформаційної продукції. Метою даного дослідження є прогнозування впливу факторів стримування і стимулювання розвитку інформаційної сфери України в коротко- та середньостроковій перспективі шляхом їхнього ієрархічного упорядкування. Для здійснення цих прогнозів застосовано метод математичної обробки експертних оцінок. Розвиваються всі системні утворення, однак та чи інша економічна система може володіти чи не володіти здатністю до стійкого розвитку. Сталий розвиток саме інформаційної сфери полягає у створенні відповідних умов для стійкого зростання виробництва інформаційної продукції, здатного задовольнити інтереси теперішнього та прийдешнього поколінь за умови забезпечення інформаційної безпеки. Під інформаційною безпекою в дослідженні розуміють забезпечення доступу людини і суспільних інститутів у будь-який час до інформаційної продукції, необхідної для всебічного розвитку, тобто мають бути дотримані умови повноти, своєчасності та доступності інформації. На основі цих базових положень у ході дослідження були ідентифіковані ключові фактори, що стримують або стимулюють розвиток інформаційної сфери. Завдяки узагальненню інформації про пріоритетність впливу сукупності виділених факторів шляхом застосування методу парних порівнянь здійснено їх ієрархічне упорядкування і побудовані відповідні моделі. Потрібно підкреслити, що з усієї сукупності факторів стримування і стимулювання для аналізу автори взяли лише найістотніші. Отримані результати є усередненими, тому можуть бути використані як певний орієнтир для напрацювання та реалізації певних управлінських заходів на рівні держави та окремих регіонів.