Невінчані шлюби православних мирян Гетьманщини у XVIII ст.

Анотація

Мета дослідження полягає у з’ясуванні причин і наслідків тривалого збереження в Гетьманщині XVIII ст. серед православного населення такого соціального інституту, як невінчані шлюби, а також у висвітленні заходів світської влади й духівництва для боротьбі з ним, що було однією з ознак установлення монополії православної церкви у шлюбно-сімейній сфері життя суспільства.

Методологічну основу становлять принципи історизму, об’єктивності, системності, антропологізації, міждисциплінарності. Використано три групи методів: загальнонаукові, спеціально-наукові, конкретно-проблемні. У контексті вивчення шлюбно-родинних відносин поєднано методики соціальної антропології, історії повсякдення, локальної соціальної історії, історичної демографії, квантитативні методики з методом візуалізації.

Наукова новизна. Доведено, що православна церква змушена була визнавати законними невінчані шлюби, які набули значного поширення, особливо серед простолюду. Останні являли собою пережиток звичаєвого народного права. У XVIII ст., після того, як шлюбні відносини зазнали державної реґламентації, невінчані союзи поступово відмирали. Утім у реальному житті вони продовжували існувати, адже були викликані об’єктивними обставинами. Згадки про них в офіційних джерелах практично не зустрічаються. На практиці ж такі шлюби виявлялися тільки тоді, коли справа доходила до суду. Пояснюється це тим, що церква, не визнаючи їх, вела проти них боротьбу, а там, де вона була безсила, просто намагалася не помічати. Ієреї допускали численні порушення шлюбно-сімейних канонів: приховували невінчані шлюби, вінчали наречених у заборонені дні (під час посту) й пору доби (вночі), в недозволених місцях (каплицях, удома). Тому церкві спочатку потрібно було змусити священнослужителів належним чином виконувати свої обов’язки. Це робилося шляхом запровадження покарань, штрафів, позбавлення сану. Зрештою, застосовуючи щодо мирян різноманітні засоби православного виховання, які охоплювали всі вікові категорії, поступово формували потребу в дотриманні норм християнської етики.