Григорій Сковорода: духовний реформатор українського світогляду
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2022.06.074Ключові слова:
Сковорода, українська філософія, Просвітництво, «щастя», всесвітній розум, «премудрість», теорія «трьох світів», концепція «двох натур», ідея «сродності», український культурний тип, духовна революціяАнотація
Мета статті полягає в аналізі світогляду Г.Сковороди як цілісного й повного, у контексті його історичної епохи.
Методологія зіперта на принципах персональної, інтелектуальної історії, біографічному методі.
Наукова новизна. Погляди Г.Сковороди були породжені різними культурними впливами: бароко, старокиївської вченості, античними мотивами, біблійною традицією та філософією доби Просвітництва. Основними категоріями його світогляду стали принципи моральної філософії, поняття «щастя», а також концепти раціоналізму – всесвітній розум, «премудрість», тобто людський інтелект, та циклічне розуміння історичного часу. Мислитель постає як автор теорії «трьох світів», концепції «двох натур» і вчення про «сродність».
Висновки. Духовний переворот, здійснений Г.Сковородою, полягає у збагаченні українського «культурного типу», ознаками якого є чуттєвість, емоційність, людяність, образний стиль мислення, відчуття краси, елементами раціоналізму та інтелектуалізму.
