Велика війна 1914–1918 рр. у спогадах рядових учасників та очевидців: український контекст

Анотація

Мета публікації – привернути увагу до проблеми цінності приватних писемних документів періоду Першої світової війни, наголосити на важливості залучення еґо-джерел до наукового обігу, показати їх унікальність та значимість для осмислення подій 1914–1918 рр. в Україні.

Для виявлення й опрацювання таких джерел використано методи евристики, джерелознавчого пошуку, відбору та синтезу інформації, структурно-функціонального й контент-аналізу, визначення історичної та наукової цінності еґо-документів. Методологія ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності, а також на засадах історії ментальності.

Наукова новизна. Представлено інформацію про еґо-документи, зокрема спогади й щоденники, як частину джерельної бази для дослідження періоду Першої світової війни; наголошено на необхідності та важливості опрацювання матеріалу на мікроісторичному рівні, з погляду «історії повсякденності» й антропологічного підходу, де об’єктом є не «знелюднені» соціальні структури, а конкретні учасники історичних подій. Визначено та схарактеризовано ключові тематичні блоки, які фіґурують у мемуарних творах: сприйняття війни, ставлення до солдатів з боку офіцерів, їх взаємовідносини, побут та харчування вояків, конфлікти і способи їх вирішення, питання дезертирства, самопоранення тощо.

Основні результати. Наративні документи періоду Великої війни 1914–1918 рр. – це багатопланові та важливі історичні джерела, в яких зафіксовано не лише хронологію події, але й, насамперед, яскраво представлено індивідуальне, суб’єктивне ставлення до них представників різних прошарків населення. Важливість еґо-документів полягає у відображенні в них унікальних психологічних моментів, поглядів, реакцій тих чи інших людей на сучасні для них події, їхньому сприйнятті та осмисленні історичної миті. Серед таких документів виділяється пласт мемуарних творів, авторами котрих стали звичайні люди – селяни, солдати, медсестри, учителі тощо, тобто ті, хто сприймав війну «знизу». Саме це допомагає відчути глибину людської трагедії, яку принесло перше ґлобальне збройне протистояння, дає змогу розширити межі вивчення ролі людського фактора в історії, соціальної психології та масової свідомості.