Комеморація Голодомору православними українцями США в період "холодної війни"
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.06.073Ключові слова:
Голодомор, ушанування пам’яті, «холодна війна», Українська православна церква США, спільноти пам’ятіАнотація
Українська громада Північної Америки відіграла важливу роль в інформаційній кампанії у західній пресі навколо ситуації в радянській Україні в 1932–1933 рр. Починаючи з 1950-х рр. політична, суспільна, культурна діяльність окремих її представників стане важливою складовою комеморації Голодомору у США. Однак, попри історичне значення тієї ролі, яку відіграла північноамериканська діаспора у цьому процесі в період «холодної війни», тема не була достатньо вивчена в історичній науці.
Мета дослідження – розглянути дискурс, створений УПЦ у США навколо теми вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. у період «холодної війни», на прикладі українського православного центру Св. Андрія у Саут-Баунд-Бруку. Методологія. Застосовано дискурсивно-коґнітивний підхід.
Основні результати. Представлено висновки відносно того, як саме православні українці США пригадували жертв Голодомору впродовж 1950–1980-х рр.; чи змінювалася (та яким чином) культура пам’яті цієї трагедії в північноамериканській діаспорі; які метафори домінували у суспільному просторі (і чому саме вони). На підставі проаналізованих джерел робиться висновок, що, починаючи з 1950‑х рр., українська діаспора проводила низку акцій, спрямованих на привернення уваги до подій 1932–1933 рр. в УСРР, які мали вплив на започаткування академічних досліджень та формування соціальної думки щодо проявів радянського тоталітаризму. Ранні форми вшанування в «місцях пам’яті» мали глибоко релігійний характер. Це свідчить про те, що травма Голодомору вочевидь осмислювалась як «жертвоприношення» мучеників за волю України (як про це писала релігійна українська періодика у США). Загиблі від голоду згадувались як «невинні жертви», «невинно вбиті» та «невинні мученики», а боротьба українців за незалежність – як «українська Голгофа». Сакральний вимір пригадування жертв Голодомору був пов’язаний із почуттям морального обов’язку. У цьому випадку йшлося про бажання діаспори невпинно нагадувати демократичним суспільствам про жертви комунізму.
