Усупереч заборонам: видавничий проект А.Кримського та Б.Грінченка з випуску українських книжок для "народного читання" (1892–1896 рр.)

Анотація

Метою статті є дослідження практик випуску А.Кримським і Б.Грінченком у 1892–1896 рр. українських книжок для народного читання на базі московського лубочного видавництва Є.Ґубанова, з акцентом на висвітленні способів вибору інструментів відстоювання національних пріоритетів у просторі між офіційними цензурними настановами й комерційними інтересами книгаря.

Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні принципів і методів студій з історії книги, читання та культурної антропології.

Наукова новизна. На основі матеріалів епістолярної й публіцистичної спадщини А.Кримського та Б.Грінченка реконструйовано обставини започаткування проекту, встановлено чинники, які впливали на вибір творів для друку, виявлено поведінкові стратегії організаторів у налагодженні взаємодії з цензурними органами й комерційним книгарем при вирішенні питань отримання дозволу на друк, захисту авторських прав на рукописи, оформлення та редагування текстів. Узагальнено інформацію щодо реєстру українських книжок, виданих А.Кримським і Б.Грінченком. Указано практичні наслідки видавничих ініціатив.

Висновки. Всупереч заборонам на випуск українських популярних видань, А.Кримський і Б.Грінченко в 1892–1896 рр. спромоглися видати принаймні 11 книжок для «народного читання». Звернення до послуг московського лубочного книгаря вможливило їх друк у знайомому селянам форматі та поширення в українських селах. У відстоюванні ідей національної просвіти ініціатори проекту особливу увагу приділяли відбору творів та їх редагуванню. Через брак рукописів, відповідних вимогам організаторів, цензорів і видавця, видруковані книжки здебільшого були перевиданнями раніше випущених у світ творів. Розгляд повсякденних проблем, які доводилося вирішувати, засвідчує роль одинаків-ентузіастів у просуванні справи «народної просвіти» в національному дусі. Водночас аналіз епістолярію українських діячів оприявнює широке громадське тло індивідуальних зусиль активістів із пошуків альтернативних стратегій подолання цензурних заборон: видавничі зусилля А.Кримського і Б.Грінченка були вписані у вибудовану громадівцями систему видавничих практик та інтелектуальних контактів.Метою статті є дослідження практик випуску А.Кримським і Б.Грінченком у 1892–1896 рр. українських книжок для народного читання на базі московського лубочного видавництва Є.Ґубанова, з акцентом на висвітленні способів вибору інструментів відстоювання національних пріоритетів у просторі між офіційними цензурними настановами й комерційними інтересами книгаря. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні принципів і методів студій з історії книги, читання та культурної антропології. Наукова новизна. На основі матеріалів епістолярної й публіцистичної спадщини А.Кримського та Б.Грінченка реконструйовано обставини започаткування проекту, встановлено чинники, які впливали на вибір творів для друку, виявлено поведінкові стратегії організаторів у налагодженні взаємодії з цензурними органами й комерційним книгарем при вирішенні питань отримання дозволу на друк, захисту авторських прав на рукописи, оформлення та редагування текстів. Узагальнено інформацію щодо реєстру українських книжок, виданих А.Кримським і Б.Грінченком. Указано практичні наслідки видавничих ініціатив. Висновки. Всупереч заборонам на випуск українських популярних видань, А.Кримський і Б.Грінченко в 1892–1896 рр. спромоглися видати принаймні 11 книжок для «народного читання». Звернення до послуг московського лубочного книгаря вможливило їх друк у знайомому селянам форматі та поширення в українських селах. У відстоюванні ідей національної просвіти ініціатори проекту особливу увагу приділяли відбору творів та їх редагуванню. Через брак рукописів, відповідних вимогам організаторів, цензорів і видавця, видруковані книжки здебільшого були перевиданнями раніше випущених у світ творів. Розгляд повсякденних проблем, які доводилося вирішувати, засвідчує роль одинаків-ентузіастів у просуванні справи «народної просвіти» в національному дусі. Водночас аналіз епістолярію українських діячів оприявнює широке громадське тло індивідуальних зусиль активістів із пошуків альтернативних стратегій подолання цензурних заборон: видавничі зусилля А.Кримського і Б.Грінченка були вписані у вибудовану громадівцями систему видавничих практик та інтелектуальних контактів.