Національна політика ІІ Речіпосполитої: фактор переписів у міжвоєнний період (на прикладі Тернопільського воєводства)

Анотація

Мета — на основі аналізу та порівняння архівних документів визначити національну та релігійну структуру населення Тернопільського воєводства у міжвоєнний період, показати роль переписів, як одного з факторів і засобів національної політики ІІ Речіпосполитої, спрямованої на підкреслення «польськості» так званих «східних кресів». Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості та системності. У статті використано порівняльно-історичний, причинно-наслідковий методи отримання інформації, а також загальнонаукові прийоми аналізу, синтезу й узагальнення. Наукова новизна. Вперше проаналізовано звіти повітових команд поповнення, що зберігаються в Центральному військовому архіві в Рембертові (Республіка Польща) та місцевих адміністрацій (Державний архів Тернопільської обл.) про чисельність і національний склад населення ґмін, повітів, підготовлених на вимогу вищих військових та цивільних властей у 1932 р., підраховано відсоткове співвідношення української, польської і єврейської людності у кожній ґміні, встановлено кількість населених пунктів, в яких переважало українське/польське населення. Висновки. Перепис 1921 р., що відбувся за несприятливих політичних умов, був бойкотований українцями. Його сумнівні результати лише наближено відображають реальний національно-релігійний склад населення. У наступному переписі, 1931 р., українці брали активну участь, на що вплинула проведена українською громадськістю агітаційна і просвітницька кампанія. Але достовірність результатів і цієї «конскрипції» викликала сумніви, на чому неодноразово наголошували галицькі політики і часописи. Аби спростувати або ж підтвердити звинувачення української сторони, на початку 1932 р. старости повітів підготували, на вимогу керівництва Тернопільського воєводства, звіти про національний та релігійний склад населення у кожній ґміні. Наприкінці 1932 р. подібні звіти представили керівники повітових команд поповнення на вимогу командування армії. Аналіз та співставлення цих звітів дає підстави стверджувати, що наведені в них статистичні дані співпадають, майже не відрізняються від опублікованих згодом офіційних даних перепису. Це свідчить про те, що остаточне коригування результатів перепису відбулося на рівні повітів. Водночас звіти свідчать про те, що військові для визначення національності призовників головним вважали віровизнання. Отже, на підставі здійснених підрахунків можна констатувати, що у 967 ґмінах Тернопільського воєводства (без Золочівського і Перемишлянського повітів) греко-католики переважали в 630, а римо-католики — в 314. В кільканадцятьох міських ґмінах жодна з цих спільнот не мала більшості, позаяк значний відсоток там становили євреї.