Литовсько-ординські відносини в першій половині XIV ст., або Ще раз про посольство князя Коріата Ґедиміновича до хана Джанібека 1348 р.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2023.04.125%20Ключові слова:
Велике князівство Литовське, Улус Джучі, Волинська земля, Галицька земля, Велике князівство Московське, Польське королівство, Візантійська імперіяАнотація
Досліджено литовсько-татарські відносини першої половини XIV ст. Головну увагу присвячено посольству князя Коріата Ґедиміновича до хана Джанібека в 1348 р.
Мета — з’ясувати характер відносин Литовської держави з татарами в першій половині XIV ст., дослідити закономірності поширення литовської влади на Волинську й Галицьку землі як складові частини Улусу Джучі, причини й обставини литовського посольства в Орду 1348 р.
Наукова новизна — поширення литовської влади на Волинь та Галичину розглянуто у широкому історичному контексті, не в європоцентричному баченні, а крізь призму верховного підпорядкування їх ханам Улусу Джучі.
Висновки. Територіальна експансія Великого князівства Литовського до початку 1340-х рр. не зачіпала інтереси Улусу Джучі й не призводила до конфронтації між ними. Поширення влади литовського князя Любарта в 1341 р. насамперед на Волинську, а згодом і Галицьку землі відбулося найперше завдяки дозволу хана Узбека. Всупереч розповсюдженому переконанню, нібито посольство Коріата до Джанібека мало на меті заручитися татарською військовою підтримкою, великий князь литовський не потребував такої допомоги.
