Гетьманат Павла Скоропадського: комплекс малоросійства правлячої еліти
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2023.04.059Анотація
Мета полягає у з’ясуванні впливу комплексу малоросійства правлячої еліти на зміст, форму й наслідки будівництва Української Держави, причин її транзиту від самостійності до федерування з небільшовицькою Росією.
Методологічною основою є принципи історизму, науковості, проблемно-хронологічний, персоніфікації подій. Спеціально розглядаються ключові поняття «малоросійство», «правляча еліта» в контексті історії реального державного утворення 1918 р.
Наукова новизна полягає у системному висвітленні феномена дихотомної російсько-української ментальності представників вищої законодавчої та виконавчої влади в конкретних умовах новітнього гетьманату.
Результати. Задекларовані П. Скоропадським принципи будівництва держави потребували кардинальної зміни управлінських кадрів, особливо вищого ешелону — Ради Міністрів. Основний кістяк її склали представники загальноросійської ліволіберальної партії кадетів — відомі російські діячі етнічно українського походження з комплексом малоросійства. Державно-політична модель мала дуалістичний характер. Уряд, структура міністерств, дорадчі органи формувалися за дореволюційними взірцями, а гетьманська адміністрація — за архаїчною українською традицією. Російсько-українська бінарність державного будівництва залежала від переважання російських чи українських сегментів малоросійськості в ментальності міністрів. Команда українських патріотів-освітян відстоювала справжні національні цінності та втілювала їх у життя в культурно-освітній сфері. В міністерстві шляхів директивно впроваджувалася державна мова. Водночас система судочинства створювалася за російською імперською моделлю. До правоохоронних органів повернулися колишні співробітники жандармерії, поліції, широко застосовуючи репресивні заходи до українських діячів. Майже всі командири кадрованих корпусів були етнічними українцями, однак у кризовій ситуації ніхто з них не став на захист гетьманської держави. Усвідомлюючи поразку Німеччини у світовій війні, десятеро міністрів-кадетів виступили з декларацією про необхідність зміни самостійницького політичного курсу гетьманату на проросійський. Така позиція урядовців довела, що визнання незалежності України було для них ситуативним. Ці положення знайшли втілення у виданій П. Скоропадським грамоті про федерування з небільшовицькою Росією й означали фактичну відмову від державної незалежності та повернення в лоно відновленої Росії. Поява цього документа була зумовлена не тільки геополітичними викликами, але й амбівалентною малоросійською ментальністю гетьмана.
Посилання
Hrytsak, Ya. (1996). Narys istorii Ukrainy: formuvannia modernoi ukrainskoi natsii XIX—XX st. Kyiv. [in Ukrainian].
Verstiuk, V., Horobets, V., Tolochko, O. (2004). Ukraina i Rosiia v istorychnii retrospektyvi. Narysy v 3-kh t. T. 1: Ukrainski proekty v Rosiiskii imperii. Kyiv. [in Ukrainian].
Skorokhod, O. (2008). Hetmanat 1918 roku yak “malorosiiskyi proekt”. Hetmanat Pavla Skoropadskoho: istoriia, postati, kontroversii: Vseukr. nauk. konf. 19—20 travnia 2008 r. Kyiv. 54-61. [in Ukrainian].
(2013). Natsionalna ta istorychna pamiat. 7. Kyiv. [in Ukrainian].
Savchenko, V. (2008). Pavlo Skoropadskyi — ostannii hetman Ukrainy. Kharkiv. [in Ukrainian].
Mykhailova, O. (2018). Pavlo Skoropadskyi: “Krim nehidnykiv, usi pidut za mnoiu”. Kyiv. [in Ukrainian].
Pyrih, R. (2016). Diialnist uriadiv Hetmanatu Pavla Skoropadskoho: personalnyi vymir. Kyiv. [in Ukrainian].
"Kraliuk, P. Pavlo Skoropadskyi — hetman-ukrainizator, yakoho pohubylo rusofonstvo. [in Ukrainian].
"Halushko, K. Chuzhyi suchasnykam, ale korysnyi nashchadkam. [in Ukrainian].
"Serhiichuk, V. Nam ne potribni pahintsi vid trukhliavoho pnia malorosiistva. [in Ukrainian].
(2005). Entsyklopediia istorii Ukrainy. Kyiv. 3: 416. [in Ukrainian].
"Malaniuk, Ye. Malorosiistvo. [in Ukrainian].
"Malorosiistvo. [in Ukrainian].
Liubovets, O. (2009). Politychni zasady diialnosti partii narodnoi svobody v Ukraini pislia povalennia samoderzhavstva (liutyi — lypen 1917 r.). Hurzhiivski istorychni chytannia. 3: 350-354. [in Ukrainian].
Skoropadskyi, P. (1995). Spohady. Kinets 1917 — hruden 1918. Hol. red. Ya. Pelenskyi. Kyiv; Philadelphia. [in Russian].
Kappeler, A. (2001). Mazepyntsi, malorosy, khokhly: ukraintsi v etnichnii iierarkhii Rosiiskoi imperii. Kyivska starovyna. 5: 8-20. [in Ukrainian].
Herashchenko, T. (2000). Ukrainska narodna hromada. Visnyk Kyivskoho derzhavnoho linhvistychnoho universytetu. 4: 196-213. [in Ukrainian].
Pyrih, R. (comp.). (2015). Ukrainska Derzhava (kviten — hruden 1918 r.). Dokumenty i materialy. 2. Kyiv. [in Ukrainian].
Pyrih, R. (comp.). (2015). Ukrainska Derzhava (kviten — hruden 1918 r.). Dokumenty i materialy. 1. Kyiv. [in Ukrainian].
Chykalenko, Ye. (2002). Shchodennyk. 2: 1918—1919. Kyiv. [in Ukrainian].
Dontsov, D. (2004). Rik 1918. Kyiv. Kyiv. [in Ukrainian].
Doroshenko, D. (2007). Moi spomyny pro nedavnie mynule (1914—1920). Kyiv. [in Ukrainian].
Ivantsova, O. (ed.). (2014). Getman P.P. Skoropadskij. Ukraina na perelome. 1918 god. Sb. dok. Moskva. [in Russian].
Skoropadskyi, P. (2019). Spomyny. Kinets 1917 — hruden 1918 roku. Ed. Yu. Tereshchenko. Kyiv. [in Ukrainian].
"Samokhina, N. Rodyna Lyzohubiv ta yii vnesok u rozvytok kultury. [in Ukrainian].
Zenkovskij, V. (1995). Piat mesiatsev u vlasti (15 maia — 19 oktiabria 1918 g.). Moscow. [in Russian].
Volkov, S. (comp.). (2007). 1918 god na Ukraine. Moskva. [in Russian].
Hyrych, I. B. (2016). Hrushevskyi u dosiahnenni ideino-kulturnoi sobornosti ta podolanni naddniprianskoho partykuliaryzmu. Ukrainskyi istorychny zhurnal. 5: 101-138. [in Ukrainian].
Voronenko, V., Kisterska, L., Matvieieva, L., Usenko, I. (1991). Mykola Prokopovych Vasylenko. Kyiv. [in Ukrainian].
Vernadskij, V. (1994). Dnevniki 1917—1921. Kyiv. [in Russian].
Berzin, P. (2016). Shukach pravdy (Mykhailo Pavlovych Chubynskyi). Yurydychna Ukraina. 87-91. [in Ukrainian].
Nesvitskyi, O. (1995). Poltava u dni revoliutsii ta v period smuty 1917—1922 rr. Poltava. [in Ukrainian].
