Людина пограниччя у просторі гібридних ідентичностей: екзистенційний вимір

Анотація

Мета — в умовах сучасних екзистенційних викликів актуалізувати розгляд соціокультурного простору пограниччя як локусу існування людини в певних, обмежених близькістю кордону територіальних рамках та ареалу формування своєрідної пограничної свідомості, специфічних культурних кодів, символів і ментальних конструкцій. Аналізуються основні тенденції виникнення гібридних ідентичностей в умовах пограниччя, ситуацій асиметрії та зіткнення культур, відмінних способів репрезентації минувшини й ціннісних розмежувань.

Методологічні підходи. Застосування екзистенційних підходів орієнтовано на введення проблеми пограниччя в контекст ставлення до інакшості та розгляду соціально-психологічного вектора бачення «іншого».

Наукова новизна. Акцент зроблено на дослідженні антропологічної складової проблеми порубіжжя та осмисленні культурного феномена «людини пограниччя», проясненні специфіки функціонування контроверсійних практик історичної пам’яті в порубіжному соціокультурному просторі.

Висновки. Доведено, що тяжіння до різних культурних полюсів створює у зонах пограниччя своєрідний екзистенційно-ціннісний вакуум, в якому проблема ставлення до інакшості може переростати в релятивістську антикультуру «чужого», а потім і у відверто авторитарну антикультуру «ворога». Дихотомія порубіжжя та постійний вибір стратегій соціального розвитку спричиняють формування в людини пограниччя специфічної локальної свідомості, яка поєднує самодостатність та інтровертність. Будь-які впливи ззовні можуть сприйматися як неприйнятні та створювати пастки ціннісних розмежувань. Тому дослідження моделей соціального позиціонування у прикордонних просторах, прояснення алгоритмів їх формування й функціонування мають перебувати серед стратегічних напрямів вітчизняної регіональної аналітики та політики безпеки.