Літературне товариство імені Шевченка (1873—1892 рр.) в національній пам’яті українців
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2023.06.043%20Ключові слова:
Літературне товариство імені Шевченка (1873—1892 рр.), книжна культура, національна пам’ять, історична пам’ять, культурна пам’ять, література, наука, українофільство, Галичина, Львів., Літературне товариство імені Шевченка (1873—1892 рр.), книжна культура, національна пам’ять, історична пам’ять, культурна пам’ять, література, наука, українофільство, Галичина, ЛьвівАнотація
Мета — висвітлити обставини виникнення та організаційної еволюції, розвитку книжної культури, просвітницької діяльності інституції в 1873—1892 рр., показати місце у громадському житті та в національній історичній і культурній пам’яті українців.
Методологія базується на методах наукового аналізу й синтезу, системного розгляду соціальних структур у синхронії та діахронії, історико-типологічному, порівняльному, інтелектуальної історії й історії ідей, дослідженнях національної історичної, культурної пам’яті, книгознавчих методах.
Основні результати. На підставі аналізу культурної пам’яті та книжної культури проаналізовано зародження ідеї товариства, показано інтелектуальні середовища, в яких воно виникло, продемонстровано основні завдання й публікації в 1873—1892 рр. Постання Літературного товариства імені Шевченка 1873 р., та згодом його трансформація в Наукове 1892 р., були наддніпрянськими культурними імпульсами. Підставою стало прагнення громадських діячів Центральної і Східної України на тлі утисків у Російській імперії розвинути український проєкт на Галичині. На першому етапі (зокрема в 1870-х рр.) нова організація зіштовхнулася з фінансовими труднощами, була закритою та елітарною. Однак уже 1880-ті рр. стали етапом розширення її суспільних впливів, переходом від літературно-науково-популяризаторського синкретизму до відокремлення науки, популяризації й художньої культури. Друкарня товариства була рушієм для розповсюдження українофільства та витіснення москвофільської ідеології на Галичині. Натомість Наукове товариство імені Шевченка стало новою, зміненою формою Літературного. В умовах Галичини воно втілювало ідею університету та академії водночас. Від самого заснування галицька інституція поширювала і зміцнювала ідеологію соборності українських земель, виступала осередком просвітництва. Перспективи подальших досліджень полягають у глибшому порівнянні діяльності ЛТШ та НТШ на тлі культурних трансформацій Галичини й України загалом.
