Становлення сучасної української традиції почесних найменувань військових формувань
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2024.01.005%20Ключові слова:
військово-історична традиція, почесні найменування, Збройні сили України, оборонна реформа, національний пантеон, історична пам’ять, опір агресії РФАнотація
Мета полягає в дослідженні процесу становлення сучасної, власне української, традиції почесних найменувань військових формувань і їх класифікації.
Методологія базована на поєднанні інструментарію аналізу кількісних та якісних ознак історичних фактів, методів студій пам’яті й так званого «просторового повороту» у сучасній гуманітаристиці.
Наукова новизна. Вперше проаналізовано процес формування системи почесних найменувань військових підрозділів як складової загальної національної військово-історичної традиції та одного з маркерів народження нової історичної культури в українському соціумі.
Основні результати. Після багаторічного збереження в Україні радянської системи найменування військових формувань відбувся принциповий поворот до власної національної військово-історичної традиції. Каталізатором цього процесу стали «Революція гідності» та початок відкритої збройної агресії РФ. У межах загальної оборонної реформи було проведено тотальний ребрендинґ військового називництва. З назв військових формувань вилучено ідеологізовані радянські складові. Натомість досить послідовно запроваджуються українські почесні найменування. Запропоновано виділяти два їх різновиди: іменні / персональні й територіальні назви. Серед перших 13 % репрезентують діячів періоду середньовіччя (Русь, Галицько-Волинське князівство, Велике князівство Литовське), 30 % — ранньомодерного часу (переважно козацької доби, Гетьманщини), 29 % — знакових представників національно-визвольної боротьби ХХ ст. (здебільшого Української революції 1917—1921 рр.), 18 % — героїв сучасної російсько-української війни. Для всіх періодів абсолютну більшість становлять саме військові діячі. Територіальні назви, на відміну від радянської традиції, містять найменування населених пунктів, в яких дислоковані або були сформовані відповідні підрозділи. В окремих випадках поєднуються персональні й територіальні назви. Процес іменування перебуває в динаміці, тож становлення української військово-історичної традиції триває.
