"Велика Перемога" у "Великій Вітчизняній війні" як радянсько-російський колоніальний проєкт

Анотація

Мета — проаналізувати практики вшанування перемоги над нацизмом у Другій світовій війні як елемент колоніальної політики Російської Федерації, котра використовує історичну пам’ять для легітимізації власного експансіонізму щодо пострадянських держав, зокрема України.

Методологія. Дослідження базується на міждисциплінарному підході, який поєднує концепти історичної політики, соціальної психології, постколоніальних студій і політології. Використано методи критичного дискурс-аналізу, порівняльного аналізу історичних наративів та контент-аналізу офіційних комеморативних практик в Україні й Росії.

Наукова новизна. Узагальнено інтерпретації культу «Великої Перемоги» та міфу «Великої Вітчизняної війни» як елементи російського колоніального проєкту, спрямованого на збереження контролю над пострадянським простором через символічне домінування. Показано, що формування «побєдобєсія» стало інструментом мобілізації російського суспільства та виправдання агресії проти України.

Основні результати. Встановлено, що криза ідентичності в Росії на рубежі ХХ—ХХІ ст. спричинила конструювання нового історичного міфу, де «Велика Перемога» стала ядром колективної пам’яті й політичного самоствердження. За час правління В. Путіна цей міф отримав статус національної ідеї, що легітимізує як внутрішню репресивну, так і зовнішню агресивну політику. Натомість в Україні практики пам’яті трансформувалися в бік деміфологізації радянського наративу, складання плюралістичного пам’яттєвого простору та поступового відходу від святкування 9 травня на користь європейських форм комеморації. Таким чином, день перемоги над нацизмом з інструменту «інтеграції» пострадянського простору в російську імперську матрицю перетворився на символ опору російському неоімперіалізму.