Єпископ Веніамін (Сахновський): духовно-релігійна та культурно-просвітницька діяльність
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.05.191Ключові слова:
православна церква, єпископ Веніамін (Сахновський), Коломна, В’ятка, Воронеж, Києво-Могилянська академія, місіонерствоАнотація
Метою статті є аналіз життя й діяльності єпископа Веніаміна (Сахновського), виявлення специфіки його архіпастирського служіння на теренах Коломенської, В’ятської, Воронезької єпархій, реконструкція кола оточення та спілкування.
Новизна дослідження. Уперше в українській історичній науці розглянуто постать архієрея, обґрунтовано його українське походження та специфіку архіпастирської діяльності згідно з українськими традиціями.
Методологія базується на поєднанні методів і принципів історизму, системності, культурно-історичної типології. За допомогою історично-антропологічного методу з’ясовано ієрархію духовних цінностей та змодельовано соціальний портрет єпископа.
Висновки. Життєві віхи, духовно-релігійна, культурно-просвітницька діяльність та коло спілкування ієрарха підтверджують його українське походження й духовне служіння згідно з національними традиціями. Архієрей підтримував тісні контакти з вихованцями Києво-Могилянської академії – київським архієпископом Рафаїлом (Заборовським), чернігівським єпископом Амвросієм (Дубневичем), ростовським митрополитом Арсенієм (Мацієвичем) та ін. Архіпастирська діяльність його на теренах різних російських єпархій засвідчує, що він продовжував просвітницькі заходи своїх попередників і сучасників – архієреїв-українців, у започаткуванні й розвитку шкіл-семінарій, забезпеченні їх викликаними з Києва та Чернігова учительськими кадрами. У сфері місійної діяльності єпископ Веніамін не обмежувався звичним для того часу виконанням указів Синоду, а виявляв ініціативу щодо християнізації удмуртів, матеріального забезпечення місії, у тому числі власними коштами, захисту від утисків татар і місцевих властей.
Посилання
Alekseyev, A. (2004). Veniamin (Sakhnovskiy). Pravoslavnaya entsiklopediya, 7, 646–647. Moskva. [in Russian].
Kahamlyk, S. (2005). Kyievo-Pecherska lavra: svit pravoslavnoii dukhovnosti i kultury (XVII–XVIII st.). Kyiv. [in Ukrainian].
Kahamlyk, S. (2018). Ukrainska pravoslavna iierarkhiia XVII–XVIII st.: intelektualnyi ta dukhovnyi vymiry. Kyiv. [in Ukrainian].
Komolov, N. (1998). Voronezhskiye arkhiyerei serediny XVIII v. Iz istorii Voronezhskogo kraya, 7, 64–72. Voronezh. [in Russian].
Komolov, N. (2003). Yep. Veniamin (Sakhnovskiy). Voronezhskiye arkhipastyri ot svt. Mitrofana do nashikh dney, 128–137. Voronezh. [in Russian].
Lutsan, I. (2012). Samoidentyfikatsiia bukovyntsiv: vplyv etnichnoho i relihiinoho chynnykiv. Relihiia ta sotsium, 2(8), 145–152. [in Ukrainian].
Orlov, M. (2020). Missionerskaya deyatelnost Vyatskogo yepiskopa Veniamina Sakhnovskogo. Vestnik Udmurtskogo universiteta: Seriya istoriya i filologiya, 30, 1, 131–139. [in Russian].
Pomelov, V. (2006). Prosvetitelskaya deyatelnost Russkoy pravoslavnoy tserkvi (nachalo – vtoraya tret XVIII v.). Religii narodov Vyatskogo kraya, 136–139. [in Russian].
