"Книга Іаковъ Жидовинъ" у давньоруських ранніх джерелах і Тихонравовському хронографі

Анотація

Аналізуються нові матеріали до історії текстів одного з перекладних візантійських джерел – «Doctrina Jacobi nuper baptisati», у давньослов’янській версії з ХІ ст. відомого як «Книга Іаков Жидовин» – та кількох давньоруських пам’яток; наголос зроблений на Тихонравовському хронографі. Підвалини студій складені завдяки нещодавнім розробкам О.Пересветова-Мурата, в яких простежено запозичення з «Книги Іаков» у «Слові про закон та благодать» київського митрополита Іларіона та старшого літопису – «Повісті временних літ».

Метою студій є розширити базу порівняння «Doctrina Jacobi» з давньоруськими пам’ятками, залучаючи нове джерело, а також з’ясувати характерні риси компіляцій.

Застосовано методи переважно з царини джерелознавства й текстології, що включають текстуальну та літературну критику.

Наукова актуальність. Уперше виявлено всі цитати із «Doctrina Jacobi» в Тихонравовському хронографі. Хоча останню компіляцію укладено у ХVІ ст., у ній наявні ранні складові, що зумовлює її значення для історії давньоруської книжності. Тихонравовський надає надійний матеріал, оскільки містить найбільше цитат із «Книги Іаков», понад 90, тоді як у київського митрополита Іларіона таких близько 10, а у старшому руському літописі – до 20.

Висновки. Судячи з аналогічних перекомпоновок біблійних цитат у Тихонравовському та «Повісті временних літ», невідомий укладач ХІ ст. зробив вибірку з «Книги Іаков» і переробив фрагменти, поєднуючи їх в інший ланцюжок. Він створив простору «біблійну колекцію», що послуговувала посередником між перекладним візантійським та оригінальними давньоруськими текстами. Ураховуючи нові матеріали, схему взаємин наших текстів потрібно уявляти собі таким чином: від «Книги Іаков» до просторої «біблійної колекції», та від останньої – до твору митрополита Іларіона, «Повісті временних літ» і далі. У кінцевому підсумку Тихонравовський хронограф, пізньосередньовічний твір ХVІ ст., дозволяє пролити нове світло на заплутані проблеми писемних пам’яток Київської Русі.